Закрити
Розвиток креативних здібностей у дітей дошкільного віку
23 Серпня 2017, 19:48 , Переглядів: 1239
FacebookTwitterLivejournal
Розвиток креативних здібностей у дітей дошкільного віку Розвиток креативних здібностей у дітей дошкільного віку

Кожна теза автора доповнена зразками виконаних робіт та можливими варіаціями на тему. Робота переможця V Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель – обдарований учень" в номінації "Розвиток дошкільника"

Анотація

Робота з мультимедійною підтримкою вихователя дошкільної групи Керечанин Д,В. покликана дослідити засоби формування й розвитку креативної особистості дошкільника та розкрити їх на прикладі власного педагогічного досвіду вихователя. Автор ознайомлює з основними видами діяльності, здатними заохотити маленького креативчика та педагогічними засобами, покликаними підтримати його у розвитку. Кожна теза автора доповнена зразками виконаних робіт та можливими варіаціями на тему. Сукупність ідей та ілюстрації їх втілень допоможуть різнобічно розвивати людину майбутнього. Людину, яка здатна мислити нестандартно – креативну особистість.

Новизна роботи полягає у незвичайних способах зображення дійсності, нестандартності ідей та матеріалів. Актуальність — у потребі людства у особистостях-лідерах з нестандартним мисленням на всіх етапах розвитку. Усі матеріали виконаних робіт є доступними.

Дивилися двоє в одне вікно:
Один угледів саме багно,
А інший – листя, дощем умите,
Блакитне небо і перші квіти.
Побачив другий – весна давно!
Дивилися двоє в одне вікно…

Омар Хайям, «Рубаї»

Креативність дитини проявляється у всіх видах діяльності. Для того, щоб мислити нестандартно, дитина повинна бачити перед собою зразки незвичайного, рідкісного. Такого, про яке вона навіть не здогадувалася.

Креативним повинен бути, перш за все, сам вихователь. Лише розвинувши у собі жилку творчості, ти зможеш поділитися її пульсацією з вихованцем. Вихователь в процесі творчості повинен пробудити в кожній дитині її особливі здібності, індивідуальність, неповторність, віру в те, що вона прийшла у цей світ творити добро і красу, приносити людям радість.

У своїй практичній діяльності я стараюся забезпечити дітям розвивальне середовище, яке сприятиме творчому мисленню. Тому, я створила для вихованців куточок творчості. (Слайд №5). Він складається з підставок для олівців та чотирьох картин-зображень пір року. Підставки для олівців я виготовила із порожніх пляшок від косметичних засобів. Вирізала ножицями з пластику необхідну форму, а потім обклеїла її кольоровим папером. Так з’явилися рожева коала та кумедний жовтий монстрик. Робила це на очах вихованців, обговорюючи з ними кожен свій крок.

Такі ж підставки можна зробити у старшій групі з картонних втулок чи пакетів від соку на занятті з конструювання. Їх можна обмотати ниточками чи прикрасити камінцями, кавовими зернами, крупами, макаронами. Як підкаже дітям фантазія. Я старалася виготовити такі підставки, які будуть однаково цікавими і для хлопчиків, і для дівчат. Діти щодня бачать перед собою взірець для натхнення. А рамки з олівців дають їм зрозуміти, що звичайні речі цілком можна використати не за призначенням. Як і матеріал, з якого зроблені власне тримачі. Навіть звичайний процес малювання чи навіть виконання письмової вправи олівцями можна урізноманітнити. Наприклад, попросити виконати завдання не просто оранжевим, а олівцем кольору зігрітого сонечком мандарина. А ось – олівець кольору присоромлених щічок. А тут – шоколадного кольору. Від чого міг позичити своє забарвлення фіолетовий олівчик? (Від сливки, фіалочки) Як це відбувалося? Спробуйте скласти казочку про те, як олівець зичив у фіалочки фарби.

Найкреативніші роботи вихованців за рік я приклеюю уздовж стіни, створюючи своєрідну виставку. Там уже побували різнокольорові поні, веселковий кіт тощо, які ми 1 червня 2016 року, разом з солодощами та листами, відвезли діткам із дитбудинку. Малювали як фарбами, так і свіжозвареною кавою, компотом. На камінні, гіллі, листі. Для аплікації використовували навіть шматки шоколадок та печиво, засушені апельсинові кружальця. (Слайди №№ 6-10).

Чудово ілюструє різнобічність людських поглядів та уявлень один з рубаї Омара Хайяма, який став епіграфом до теми роботи. (Слайд №4). Для когось знайдений на вулиці предмет – цілий світ, а для когось – перешкода на шляху.

Цього року осінь сама підкинула нам з вихованцями креативну ідею прямісінько під ноги. Гуляючи на майданчику, ми помітили, як різниться листочок від листочка. У кожного з них своя форма, колір, свої «веснянки» на личку. Тому ми почали збирати колекцію листя. Для початку кленове, щоб можна було об’єднати всіх учасників «експедиції» під одним деревом.

Колекціонування допомагає дитині бачити незвичайне. У юного колекціонера уже закладена думка, що листочок від листочка, камінець від камінця, паличка від палички відрізняється. Відбирати потрібно лише неповторне. Купа однотипних предметів – це купа, а не колекція. Звичайно, цей набір може згодитися для гри, для аплікації, але лише особливе потрапляє у колекцію, стає експонатом виставки. Щоб не образити тих, хто приносив однотипне листя, ми ділили наші знахідки на дві частини. Перша, звичайно, увійшла до колекції. Тут були листочки найбільший на майданчику і найменший, фіолетовий і зелений, бордовий і коричневий, в «горошок» і в «смужечку».

Звичайне жовте листя (друга частина знайденого) стало полотном для маленьких художників. Вихованці розмалювали листя різними кольорами, випробувавши себе у ролі помічників царівни Осені. У старшій групі ми повторимо експеримент, але цього разу малюватимемо на листі осінній пейзаж. А ще ми навчилися робити трояндочки з листочків.

На наступній прогулянці ми вже збирали рослини для гербарію. Та наші маленькі колекціонери не спинилися на кленовому листі. Вже з наступного дня у нашій папці з’явилася колекція макаронів, ґудзиків, монет, фантиків. (Слайд №11). Щотижня колекції поповнюються новими «перлинами». Домовилися про колекціонування камінців. Листя, яке не увійшло до колекції, стало основою для створення кленових троянд. (Слайд №12).

Повертаючись до теми розвивального середовища, хочеться акцентувати увагу на ролі спостереження за тваринами й рослинами. Просто гуляючи, можна скласти колективну казочку про походеньки кицьки чи мандри черв’ячка. Або про те, що побачив осінній каштанчик з верхівки дерева. Розповідь можна доповнити враженнями лісових тваринок від нового друга. Їжачок, наприклад, міг подумати, що це його колючий братик, який упав у зелену фарбу. І, можливо, захоче відмити замазуру у дощовій калюжці.

Діти самі підкажуть найрізноманітніші варіанти продовження мандрів. Просто покажіть їм приклад для наслідування. Ви ж поливаєте грядочку, щоб ваше насіннячко проростало? Таке ж підґрунтя потрібно готувати і для маленьких креативчиків.

Відомий педагог Василь Сухомлинський радив учити дітей думати, творити, фантазувати, створювати власні казки, оповідання на основі спостережень навколишнього світу. Він сам розробив понад триста тем уроків мислення, серед яких: «Як мороз малює на шибках?», «Народження літнього осіннього дня», «У блакитному небі – журавлиний ключ», «Хризантеми – діти осені».

Якщо листочок чи каштанчик ще можна взяти у приміщення групи для замальовування, то їжачка чи черв’ячка – ні. Проте, завжди є вихід. Організувавши незвичайний живий куточок у групі, ви зможете спостерігати, досліджувати, доглядати, перемальовувати, вигадувати.

До створення куточка у своїй групі я також підійшла креативно. (Слайди №13,14). Замість звичного хом’ячка ми завели декоративних мишей, які менші за розмірами та жвавіші. А ще вони допомагають перебороти дитячий страх перед гризунами. Не забули, звісно, подбати про довідку від ветеринара, письмову згоду батьків та попередню бесіду про безпеку поведінки з тваринами. Замість акваріумних рибок ми поселили у акваріум маленьких шпорцевих жабок. Так дітки дізналися, що існують домашні жабки, які, крім того, ще й живуть у воді. Тут можна розпочинати цілу дослідницьку діяльність, починаючи з того, чим саме дихає жабка у воді, для чого їй кігтики-шпори на лапках, з ким її можна селити в акваріумі, а з ким – заборонено (ланцюжок живлення у природі). Крім того, на прикладі нашого найбільшого акваріума вивчали колообіг води у природі (спостерігаючи за краплями конденсату на прозорій кришці акваріума).

Потім у нас з’явилися равлики. Не звичайні, вуличні, а африканські ахатіни – найбільші равлики на світі. Живуть вони в тераріумі, їдять огірочки і обожнюють купатися. А ще таких равликів у косметології використовують для масажу. І. якце не дивно звучить, саме у равлика найбільше на світі зубів.

Спочатку у нас були лише мама й тато, згодом ми терпляче очікували на появу малят із кладки. Доки равленята підростали, з’явилася нова кладочка. Таким чином, ми виростили аж три покоління равликів ахатін. А наші мама й тато відтепер стали дідусем та бабусею. Не буду пояснювати цінність таких улюбленців у живому куточку для ознайомлення з природою. Навряд чи хтось зможе принести для досліду квочку і яєчко для спостереження за появою нового життя. А тут перед вами цілий світ у кількалітровій ємності.

Можна порівнювати у ході спостереження три види равликів: акваріумного, звичайного вуличного та ахатіну. Спостереження може плавно перейти у пальчикову гру, малювання, танок чи драматизацію.

  • Дітки, де живуть равлики? (У травичці).

Показую, що бувають равлики різні (звичайний, акваріумний і африканська ахатіна).

  • Як бачимо, у природі багато несподіванок. Равлики бувають дуже різними. І кожен з них цікавий по-своєму. Бувають равлики взагалі без хатинки, вони називаються слизнями.
  • Наш равлик ахатіна приповз аж із далекої Африки. Він – маленький мандрівник. Уявіть, яку відстань довелося йому подолати, щоб подружитися з нами. Він – дуже сміливий і наполегливий.
  • Давайте намалюємо хатинку равлика: з димарем, дахом, вікнами, шторками на вікнах. Можливо, через віконечко буде видно піаніно.

Далі можуть пропонуватися інші варіанти:

  • Давайте намалюємо літаючого крокодила. Або горобця у чобітках, щоб він не застудив лапки, стрибаючи по калюжах.
  • А як на землю упав дощ? Може, порвалося сонечкове намисто, і блискучі намистинки посипалися на землю? Чи хмарка їсть кавун, і кавуновий сік капає додолу… А ще як він міг з’явитися?
  • Ми малюємо пальчиками, долоньками, кулачками, пензликами тощо. Чим може малювати черепашка? (Штампувати панцирем) Кицька? (Язичком, хвостиком) Собачка? (Лапками, у неї дуже красиві відбитки на піску) Ворона? (Дзьобиком, пір’ячком).

І так до безкінечності. Наступними у нас з’явилися дві червоновухі черепашки та мармурові акваріумні раки. Тут уже можна проводити паралелі.

  • Пригадуєте загадку: «Куди повзе – за собою хатинку везе»? Ми знаємо, що відповідь – равлик. Але це може бути і черепаха. У неї теж є хатинка. І морський краб. Він теж ховається у панцир за потреби. Його легко сплутати на узбережжі з камінцем.

На цьому ми поки що зупинилися, адже Маленький принц вчив: «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Тому це всі наші домашні тваринки.

Проте, ми не залишили без креативу і наше підвіконня. У нас ростуть мімоза сором’язлива та венерина мухоловка. (Слайд №15). Чим ці рослини зацікавили нас? Тим, що вони вміють рухатися на наших очах. Венерина мухоловка ловить маленьких комашок і може захистити людину влітку від комарів, якщо поселити таку рослину вдома на підвіконні. Вона — мисливець.

Дітям дуже цікаво спостерігати за тим, як миттєво закривають щупальця мухоловки від легкого дотику. Проте, важливо нагадати їм, що не варто захоплюватися дотиками до рослини. Кожне закриття пастки для неї таке ж виснажливе, як для тата підняття шафи. Тому, без потреби квітку турбувати не варто. Якщо так захоче природа, вона сама спіймає собі комарика. Мухоловка цікава для маленьких чомусиків ще й тим, що поливати її можна лише дощовою водою. Ви можете зробити маленький жолобок із пляшки за вікном, щоб зібрати вологу після дощу.

Інша наша чарівна гостя – мімоза сором’язлива. Ця гостя з Індії закривається від найменшого дотику. Листячко мімози дуже ніжне, тому рослинка зразу згортає його, захищаючись таким способом від пошкодження. Не дарма ж вона саме сором’язлива. Пригадаймо, як ми ховаємо ручки та голову, знічев’я поглядаємо, засоромившись.

Пошуково-дослідницька діяльність, на мою думку, є надзвичайно важливою у розвитку креативних здібностей. Вона стимулює дитину задаватися питаннями: Чому? Як? Навіщо? А як ще? А що, коли..? А творчість якраз і починається з вирішення проблемного питання.

Дослідницька діяльність повинна бути цікавою і безпечною для дитини дошкільного віку. Існує чимало дослідів (як короткотривалих, так і довготривалих), які здатні викликати захоплення в дитини 5-річного віку.

Навесні корисно висівати міні-город на підвіконні. (Слайд №16). І мова зараз не про висаджування цибулин чи квасолин, до якого вдаються вихователі багатьох поколінь. Йдеться про цілий міні-проект під назвою «Рости, зернятко, на радість маляткам».

Першим етапом стало висівання городини у стаканчики для дослідів. У молодшій групі я пояснила своїм вихованцям різницю між висаджуванням та висіванням. Запропонувала обрати насіннячко серед запропонованого. Це було насіння салату, редиски, петрушки, моркви. До кожної міні-грядочки ми підібрали табличку з намальованим овочем та зразком насіннячка, щоб потім порівняти: що сіяли і що з нього виросло. Доглядали, голубили, нашіптували щоранку хороші слова. І сходи не змусили нас довго чекати.

Проте, на цьому наш дослід не закінчився. Ми вирішили перевірити, чи зможе рости рослинка без світла. Для цього ми заховали один з саджанців під коробку на два тижні. В результаті піддослідна рослинка була втричі меншою за ту, яка виросла у сприятливих умовах. Крім того, листячко нашої «полонянки» було майже білим, оскільки без сонечка воно зазеленіти не змогло, фарба не утворилася.

Рослинку ми, звісно, врятували. Завдяки нашій турботі, її вже через два тижні було не відрізнити від подружок. Так ми закріпили знання про потребу живих організмів у світлі й теплі. Тоді нам стало цікаво, чи зможе прорости насіннячко без ґрунту. (Слайд №17). Ми висіяли пшеницю просто на вологі ватні диски. Пшеничка не просто проросла: паростки так сильно вчепилися корінням у вату, що було неможливо відірвати. Заодно дітки побачили, як виглядає коріння пшениці, і як воно виглядає там, у землі. А пророщена пшеничка не пропала. Її з радістю поїдали наші декоративні мишенята. Скільки радості було в малечі, коли вона годувала власноруч вирощеним вітамінним салатиком домашніх улюбленців. Для підтримання інтересу дітей важливо робити так, щоб вони бачили результати своїх старань та їх користь, усвідомлювали свою значущість. Тому вихователь повинен підтримати кожну дитину в її починаннях, щоб серед вихованців не виникало розчарувань чи байдужості.

Про світло, тепло та ґрунт ми вже дізналися. А як же перевірити, чи справді рослинка п’є водичку? І, як саме вона це робить? У цьому нам допоміг чудовий дослід з білими хризантемами та барвниками. (Слайд №18). Ми розділили суцвіття хризантеми на кілька частин і помістили кожну з них у стаканчик з розведеним барвником. На наступний день квітка, яка стояла у жовтому барвнику, стала жовтою, у червоному – червоною, і у блакитному – блакитною відповідно. Отже, водичка піднімається по стовбуру до листячка і пелюсточок, а не залишається в корінцях.

Вже у середній групі ми стали садівниками. Посадили квіти на клумбі, кущ калини, виростили із каштана дерево. Не забули і про традиційний міні-город на підвіконні. Тільки цього разу ми створили плантацію мандаринів. Проростили з мандаринового насіння рослинки. (Слайди №19, 20).

Цікаво пророщувати з дітками газонну траву. Для цього досліду я обрала вже не пластикові ємності, а яєчні шкаралупки, які наповнили з вихованцями глиною. Травичка проросла дуже швидко. Ми розмалювали наші шкаралупки кумедними личками і пов’язали бантики, сформувавши таким чином своєрідні зачіски для наших яєчних вазончиків. Так склалося, що у нас залишилося трошки зайвого ґрунту і насіння. Та, оскільки ми дітки креативні, створили вусатого дядька у кокосовій шкаралупці. (Слайд №21).

Навесні 2017-го року посадили для мам цибулини крокусів у власноруч розмальовані горщики. (Слайд №22).

Багато креативних ідей для дослідів можна знайти у журналі «Пізнайко». Зокрема, моїм вихованцям дуже сподобався дослід «Шубка для сніговичка» (http://posnayko.com.ua/ru/jornals/4/2015/2/). Ми виліпили на прогулянці двох невеликих сніговиків і принесли у групу. Одного з них одягнули у шубку. Кожен висловив свою думку стосовно того, який сніговик розтане швидше. Звісно, більшість діток була переконана, що бабі у шубі буде занадто тепло. Через півгодини порівняли їх. Виявилося, що розтанула швидше баба без одягу. А другу бабу шубка захистила від теплого повітря, зберігши увесь холод під собою. Взимку ми не замерзаємо на вулиці не тому, що курточка сама по собі тепла. А тому, що вона не випускає з-під себе тепле повітрячко, яке нас і гріє. Чим товща куртка чи шубка, тим міцніше вона тримає повітря. (Слайд №23).

Стимулюють креативність дитини і досліди з магнітами. (Слайд №24). Я показала вихованцям, як можна магнітом витягнути зі стаканчика з водою залізний цвях чи ключ. Потім ми пробували «силою думки» рухати залізними предметами по скатертині. Було дуже весело. Навіть тоді, коли діти побачили під скатертиною магніт. Важливо після досліду залишити дітей, споглядаючи лише збоку. Саме тоді починається справжня дослідницька діяльність: у хід ідуть найрізноманітніші матеріали. Для ускладнення завдання можна підготувати дітям коробку з різними дрібними предметами, серед яких є залізні й ні. Хай потренуються «шукати голку в копиці сіна» своїми «металодетекторами».

А скільки радості було, коли ми освоїли відштовхування магнітів!

Не менш цікавим для малюків є дослід під назвою «Шпигунські чорнила». (Слайд №25). Діти малюють на аркуші паперу малюнок лимонним соком. Коли папір висихає, на ньому нічого не видно. Щоб прочитати шпигунського листа, необхідно попрасувати його або потримати під лампою кілька хвилин. Але я обрала безпечніший, на мою думку, спосіб: опустити лист у тарілочку з водою та йодом. Або ж протерти змоченою у такій воді ваткою.

Сприяє розвитку творчого мислення і робота з мікроскопом. (Слайд №26). На предметне скло потай від дітей поміщаємо цукор, квіточку, паперову серветку. Пропонуємо дітям розглянути предмет через мікроскоп і відгадати, що це. Перевірено на практиці: серединка квітки виглядає точнісінько як в’язка бананів, а звичайна пилюка – як кам’яні гори. Можете пофантазувати з дітками про мандри мікробів серед цього розмаїття. Яскраві враження забезпечені!

Багато творчих дітей – чудові артисти. А де найкраще проявляються наші артисти здібності? Звісно ж, у ході театралізованої діяльності. Для розширення наших можливостей ми вирішили вийти за рамки буденності і випробувати різні види театру.

Пальчиковий театр ми створили спільно. Пошиттям, звісно, займався вихователь. (Слайд №27). Проте, діти не залишилися осторонь: вигадували деталі зовнішнього вигляду персонажів майбутнього театру. Крім того, виліпили тимчасовий пальчиковий театр з пластиліну.

Повністю насолодитися процесом творчості вихованці отримали змогу під час виготовлення театру ложок. (Слайд №28). Тоді вони самі вирізали деталі зачіски, вимальовували риси обличчя своїх лялечок-ложок. Дехто навіть захотів виготовити кількох ляльок, поєднавши пластик з пластиліном. У хід пішли навіть канцелярські скріпки. А одна з вихованок обліпила ложку пластиліном. У неї вийшла мама на ковзанах. (Слайд №29). Із захопленням сприйняли діти і театр дерев’яних ложок, де личко кожного героя вималюване на випнутій стороні ложки. Можна використати і дерев’яні кухонні лопаточки, на них малювати личка легше. Виготовлення такого театру під силу старшим дошкільникам. До того ж, такий театр служитиме ще й меншим братикам та сестричкам, на відміну від паперових його видів. (Слайд №30).

Цікавим є ї театр стаканчиків. Виготовити, як і гратися ним, надзвичайно легко та практично. (Слайд №31).

Неабияк зацікавив нас театр оригамі. Ми виготовили жабок-кусачок у цій техніці. У старшій групі плануємо освоїти оригамі краще, щоб поповнити наш театр новими персонажами. (Слайд №32).

За допомогою натягнутого від стіни до стіни простирадла та лампи можна створити театр тіней. Найкраще освоювати таку театралізацію узимку, оскільки на вулиці швидко темніє. А театр тіней передбачає майже повну темряву. (Слайд №33).

Хотілося б віднести до розвивального середовища групи і своєрідність святкування днів народження. На іменини ми даруємо кумедних вуханів. (Слайди №№34-38). Їх виготовляємо із повітряної кульки, на яку наклеюємо веселе личко з виразними вухами. Кожна дитина отримує власного вуханя, часто схожого на неї. До речі, вухані також можуть стати частинкою театральної виставки, такий собі театр повітряних кульок.

Завершення дня народження можна відзначити святковим конфеті. Для цього наповнюємо повітряну кульку перед надуванням дрібненькими шматочками кольорового паперу та паперової фольги. Стоячи всередині дитячого кола, вихователь проколює кульку. З неї на дітей висипається приготоване конфеті. Можна спробувати помістити в кульку маленькі цукерочки. Починати такі експерименти варто з середньої групи, щоб «салют» був для дітей радісним і зрозумілим явищем. Також частиною нашої церемонії святкування дня народження є «коронування» - одягання картонної корони на іменинника, яку він забере з собою додому.

Сенсорний розвиток дитини — основа її пізнання. Успішність розумового, фізичного, естетичного сприйняття значною мірою залежить від сенсорного розвитку. Творча діяльність допомагає розвивати сенсорику дитини. Одне з головних завдань педагога – зробити пальчики дитини вправними, слухняними. Ще В. Сухомлинський говорив, що «Розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців». Люди давно помітили, що у художників красивий почерк. Чи не тому, що вони активно розвивають моторику рук у різних видах творчості? На мою думку, чим активніше дитина проявлятиме себе у виготовленні поробок, тим менше втомлюватиметься її рука під час письма. Тому важливо якомога більше малювати, вирізати, згортати, складати, відтискати, скручувати, м’яти тошо.

Коли у мене виникла ідея створити з дітками сенсорну іграшку, я навіть не уявляла, що вони навіть її захочуть зробити частиною театру. Так з’явився «театр капітошок» або «чарівних голів». (Слайди №№39,40). Таку сенсорну іграшку створити легко, якщо вихователь і дитина працюють як одна команда. Нам знадобиться мука, невеличка лійка, ложечка, олівець та цупка повітряна кулька. Для початку наповнюємо кульку повітрям, а потім випускаємо його. Це необхідно для того, щоб кулька розтягнулася і могла вмістити в собі муку. Рекомендовано проробити таку процедуру кілька разів, адже від цього залежить якість іграшки. Тоді вставляємо горлечко лійки у отвір кульки. Залучаємо дитину до поступового наповнення виробу мукою через лійку.

У ході роботи важливо стежити, щоб не забивалося горлечко лійки і не сповзала кулька. Для цього час від часу проштовхуємо муку олівцем, тримаючи міцно горлечко. Коли іграшка набула потрібного вам розміру – зав’яжіть кульку міцно-міцно, щоб мука не висипалася. Протріть її вологою серветкою і починайте вигадувати їй кумедне личко та зачіску (бантик, ниточки тощо). Ці іграшки можна тиснути, давити, підкидати, створювати нові форми (огірочок, грушка, помідорчик тощо), робити ними масаж. Наповнити її можна і манною чи кукурудзяною крупою, і рисом, і горохом, і гречкою, і бісером… Проте, у виборі наповнювача необхідно орієнтуватися на вік дитини. Мука найбезпечніша, але її найважче прибрати. Словом, величезний простір для креативу.

Обов’язково потрібно ознайомлювати батьків з видами театру та радити проводити вечори театру вдома. Домашні театральні вистави сприяють згуртованості родини, дозволяють батькам краще зрозуміти власну дитину й започаткувати невеличку сімейну традицію. Через виставу дитина може розкрити свої переживання, які не могла висловити у звичайній бесіді з рідними.

Звичайнісінькі шкарпетки можуть чарівним чином перетворитися на сніговичків чи кицьок. Достатньо лише забажати! (Слайд №41). Розвитку креативного мислення сприяє конструювання із шнурочків чи кольорових смужок для творчості на основі дроту. (Слайд №42).

Найбільш яскравою формою вираження креативності є зображувальна діяльність та виготовлення поробок.

Хотілося б приділити більше уваги виготовленню поробок, оскільки вони носять у нас поліфункціональний характер. Процес їхнього виготовлення проходить переважно під час занять з самостійної художньої діяльності та у вільний час на протязі дня. У ході виготовлення кожної поробки додатково закріплюється тема тижня, часто діти сприймають цю інформацію на підсвідомому рівні. А про розвиток сенсорно-пізнавальної діяльності мова вже навіть і не йде. Будь-який кваліфікований педагог підтвердить, що займатися творчістю необхідно мало не з маминого животика.

До прикладу, готуючись до захисту українознавчого проекту, ми виготовили національні обереги. Працювали тривалий період часу, наполегливо й натхненно.

Спільними зусиллями ми розмалювали дві великі писанки з пап’є-маше. (Слайди №№43,44). Пап’є-маше я виготовила самотужки, однак у старшій групі планую зацікавити їх цією технікою у ході виготовлення тарілочки з українським орнаментом. Наклеювання шматків паперу клейстером – цілком посильне та безпечне завдання для дітей старшого дошкільного віку.

Візерунок обирали самі вихованці відповідно до вивченої напередодні народної символіки писанок. На одній з них зобразили волошку та мак, оскільки хлопчики й дівчатка хотіли розмежувати таким чином зони своєї творчості. Я дала їм можливість втілити їхнє бачення писанки.

Інша писанка вийшла у найкращих традиціях писанкарства. Тут і хвиляста лінія як символ водички і безкінечного життя, і коло – символ сонечка й життя.. І ромбик – символ поля, і вицяткувані пальчиками насінинки на добрий врожай. Ну і, звісно ж, знову не обійшлося без квіточок. Дівчатка ж – такі дівчатка!

Також кожен з вихованців мав можливість виготовити свою першу у житті тарілочку з гончарної глини. (Слайди №№45,46). Звісно, можливостей використати круг у нас не було. Проте, це не завадило нам вигадати спосіб виготовлення тарілочки. Формою для неї послужило звичайне блюдце з ігрового кухонного набору, яке ми обгорнули поліетиленовою плівкою. Тарілочки також розписували так, як підказала фантазія. Здебільшого це були ті ж символи сонця та води, оскільки вони є найбільш доступними для дітей 5-річного віку. Такі ж тарілки можна створити і з пластиліну. Але для дітей важливо відчути глину в руках. Можна хоч сто разів розповідати про гончарів та глиняні глечики, якщо діти не тримали в руках матеріал, не розминали глину й не розгладжували тріщинки на виробі мокрими руками.

З найбільш здібними дітками можна додатково виліпити ложечки чи кружечки за цією ж технологією. Експериментів з глиною вистачить не на один випуск, повірте!

Найцікавішим, але і найважчим, було для нас виготовлення українського рушничка-шнурівки. (Слайд №47). На шматок лляної тканини я нанесла близько двохсот люверсів з отворами, через які проходитиме стрічка. Перед дітьми було завдання виконати візерунок. Обов’язковою умовою було лише збереження симетрії. Не раз доводилося розпускати орнамент, коли не виходив хрестик. Не раз пропускалася дірочка чи робилися зайві петлі. Проте, ніхто не обіцяв, що ручна праця легка. Дітки змогли побувати у ролі майстрів та майстринь, від акуратності й уважності яких залежав кінцевий результат. До праці залучали і дівчат, і хлопців. Кожен охочий міг зробити ромбик чи хрестик. Вийшов чудовий виріб. Надалі ми зможемо розпустити ці стрічечки і створити зовсім інші візерунки. Виріб служить одночасно і дидактичним матеріалом, і прикрасою українознавчого куточка.

Справжні ляльки-мотанки ми поки виготовити не можемо, оскільки нам не дозволяє вікова категорія. Проте, ніхто не заважає нам зробити перші кроки у вигляді ляльок з серветок. (Слайд №48).Звичайні паперові серветки з орнаментом та резинки стали матеріалом для наших перших лялечок. А ще у нас тепер з’явився стимул швидше навчитися зав’язувати вузлики, щоб самостійно впоратися з виготовленням оберегу.

Весна – пора, коли всім нам доводиться креативити. Адже тут і Міжнародний жіночий день, і День матері. А для мами хочеться підготувати найкращі подарунки.

У 2016 році ми підійшли творчо до виготовлення святкового сюрпризу: зробили чудові намиста з кольорових макаронів. (Слайд №49). Для його створення спочатку необхідно обрати макарони. За формою їх є неймовірна кількість. Не дарма ми почали збирати колекцію. Ми з дітками використали звичайні «пера». Фарбуванням макаронів краще зайнятися вихователю, і робити це акриловими фарбами. Така фарба не потребує додаткової обробки і не залишає слідів на одязі після висихання. Проте, за бажання можна доручити це вихованцям, засипавши у пакет сухий барвник і попросивши «масажувати макарони» у зав’язаному пакеті. І тут вам знову сенсорна вправа! До слова, у молодшій групі ми вирізали формами з тіста печиво для мами і прикрашали його кольоровим рисом. (Слайд №50). Так-от, рис для поробки фарбували саме в такий спосіб. Раджу насипати рис одразу у подвійний пакет, щоб уникнути розсипання. Така собі рисотерапія. А для манкографії та манкотерапії згодиться піднос з манною крупою. (Слайд №51).

Готові макарони нанизуємо на нитку. Починаючи з середньої групи навіть рекомендовано практикувати багатошаровість намиста. Ми нанизали подвійне. Якщо ідея сподобалася вам та вихованцям — не бійтеся повторити її, ускладнивши наступного року. Приміром, ми плануємо у старшій групі створити браслети з дрібних макаронів. Використаємо їх у якості бісеру для створення геометричного візерунка. Якщо плетіння з бісеру – складне заняття для дитини дошкільного віку, то розмір макаронів і розвинена моторика рук 6-річної дитини цілком сприяє виготовленню візерунчастого браслетка. А, якщо використати жовту й блакитну фарби, прикраса набуде ще й патріотичного забарвлення.

Людина завжди прагне до естетики. Нашому шлунку все рівно, якої форми макарони він перетравлює, але ми виготовляємо макарони найрізноманітніших форм. Так само пташкам якось неважливо, з якої годівнички їсти, були б лише зернятка. А от справжньому творчому живчику – ні. Влаштуйте з приходом зими конкурс на найкреативнішу годівницю, створену власноруч. (Слайд №52).

Наші «пролісківські» горобці — справжні інтелігенти й естети. Вони смакують зернятка з підвішеної на гілочку порцелянової чашки й блюдця, приклеєних одне до одного. А наші патріотично зодягнуті синички їдять сало з годівнички у вигляді української хатинки, виготовленої з пляшки й ниток. Також годівнички можна зробити з кубиків, сконструювавши хатку зі склеєних куба (з прорізаним входом!) та призми чи конуса; а ще з гарбуза, кошика, пап’є-маше. Людська фантазія не має меж.

Взимку у дітей закрадається ностальгія за пісочницею та калачиками. За наявності снігу на майданчику, цілком можна розважити дітей сніговими пасочками. (Слайд №53). Сніговики їм давно набридли, будьмо чесними самі з собою. Хоча, навіть ліпленню різноманітних сніговиків можна присвятити окремий дидактичний посібник. А урок ліплення на зимову тему можна урізноманітнити, обкотивши виліплені деталі у манній крупі. Тоді сніговик чи сніжка вийде набагато правдоподібнішим.

Цієї зими ми з чомусиками створили справжній крижаний замок Снігової королеви із цукру-рафінаду. Ідея не нова, ми скомпонували її з різних джерел мережі Інтернет. Вийшло у нас по-своєму, по-дитячому. Скільки разів вони падали, ті вежі… Скільки разів цукор танув і розпливався. Проте, наші внутрішні стержні не давали падати духом. Пишаємося нашим замком. (Слайди №№54,55).

Влітку 2016 року ми з батьками вирішили оновити простір для дітей – розмалювали майданчик на свій смак. Тут у нас і котолавка, і кольорові шпаківня й годівниця, і карусель-зореліт. Усе — для розвитку креативчика. (Слайди №№56-58).

Також я навчилася шити з фетру. Для своїх вихованців виготовила цілу колекцію фетрової їжі (піцу на липучках, яблуко (для компанії з чотирьох друзів), бутерброди, овочі й фрукти, шматок торта, морозиво, вареники й пельмені, сосиски та яєшню, макарони, — компонуй страви на свій смак!) (Слайди №№59,60) Пошила розвивальний килимок «Дороги Ужгорода», яким діти на маленьких машинках можуть добратися до садка з різних куточків нашого міста. Місто деталізоване: супермаркети та цирк, магазини й піцерії, лікарня, пожежна частина, газова служба, заправна станція, аеропорт, церква й садок, світлофори й знаки дорожнього руху… (Слайд №61).

Творчо підходжу і до проведення святкових ранків. Обов’язково залучаю до них батьків. Наприклад, для конкурсу «Малятко» пошила спеціальну ширму з отворами для рук тата й мами, яка стала основою проведення жартівливого дійства. Також тати дівчат затанцювали з ними зворушливий танець для мам. Ці ідеї запозичила з каналу YouTube, творчо переосмисливши та доповнивши їх. (Слайд №62).

Самостійно створюю нагороди, ревізит та декорації до свят. (Слайд №63). Сама створюю набірні полотна для вихованців групи. (Слайди №№64-66).

Пишаюся тим, що мої дітки, мої маленькі веселі чомусики приготували у стінах групи перші вареники, імбирне печиво, перший хліб. (Слайди №№67-69).

Моїм ексклюзивом також є міфічний Пан Добрик, який знає про добрі справи дітей. У нього є спецагент Мишеня, яке щодня переповідає новини про зроблене вихованцями добпро. Від нього нічогісінько не приховаєш. Щоліта, коли Міла Володимирівна у відпустці, Пан Добрик розсилає дітям листи з переліком їхнього добра за рік у деталях та подякою. (Слайд №70). Також у групі є «Зошит добрих справ» та «Зошит рекордів».

Творчий приклад вихователя є ще одним педагогічним засобом стимулювання творчості у дітей. Не бійтеся показувати дитині свої малюнки, вишивку, плетіння, декламувати авторські тексти, танцювати, співати чи виявляти свою творчу натуру іншим способом. Ви вже є зразком для вихованця. Підпустивши дитину до світу свого хобі, ви даєте їй впевненість у собі та власних силах.

Часто доводиться чути від колег: от ти – творча, а я – математик. Мені легше вчити дітей рахувати, розв’язувати задачі. Чомусь наше розуміння творчості і креативності зводиться до малювання, танців та співів. Ми забуваємо, що творчим можна бути і в тригонометрії, і в ядерній фізиці.

Моя позиція така: у кожному можна запалити іскру творчості й креативу. Мертве дерево, хоч і не здатне породити нове життя, цілком може стати добривом для нового паростка. Словом, нема безнадійних педагогів. Є ті, кому ліньки, байдуже, або все вкупі.

Цікавий досвід креативного педагога Ханан-аль-Груб (володарки освітньої премії у мільйон доларів). Вона розробила спеціальні методи для травмованих палестинських дітей і стала прикладом для багатьох вчителів.

Ось як вона описує один зі своїх уроків математики: “Щойно в нас був урок математики. Але заняття було надто складним, тож нам необхідно переключитися на щось інше, щоб зарядити малюків новою енергією. […] Учні беруть прищіпки. На них написане завдання. Наприклад: 2 + 5 = 7. Діти повинні знайти шкарпетку із цифрою сім. Потім їм треба закріпити прищіпкою шкарпетку з правильною відповіддю на мотузці. Під час гри учні допомагали одне одному, навіть коли їх про це не просили. А потім бігли до мотузки. Це змагання розвиває в них арифметичні навички. То чим не приклад творчого підходу педагога до вивчення серйозної і точної (як люблять підкреслювати математики) науки? Творчість буває науковою, військовою. Хіба не креативною, творчою людиною був Архімед, якщо у ванні зміг вивести формулу питомої ваги тіла?

Творчість лежить в основі технічних винаходів. Наприклад, мікроскоп винайшли не біологи чи медики, а точильники скла.

Не бійтеся виглядати у творчості смішними, шаленими, дивакуватими. Креатив не терпить скутості, як і дитина. Вихованець довіряє тому педагогу, який може стрибати, співати й мріяти разом з ним.

ВИСНОВОК

Без творчого вихователя не буде креативної дитини. Щоб виховати креативчика, веселого чомусика, знадобляться: створення відповідного розвивального середовища, розвиток спостережливості, дослідницька діяльність, ігри та вправи на розвиток креативних здібностей, виготовлення поробок та постійний пошук нових нетрадиційних технік зображення. Там, де закінчується пошук, вмирає творчість.

Лише застосовуючи креативні підходи до навчання та виховання дошкільників педагог зможе мотивувати дітей до навчання, стимулювати їх творчість, віру у власні сили та свою значущість.

Перед нами часто стоїть питання, як зробити цей світ кращим, як змінити усталені порядки. Відповідь очевидна: виховати креативну, здатну до нестандартного мислення людину, яка здолає систему застарілих цінностей та норм.

Можу стверджувати, що своєї мети я досягла. За три роки мені вдалося підготувати до школи креативну, сильну, впевнену в собі особистість. Я бачу це в її очах, її рухах, і навіть снах, які вона мені переповідає. Одну дружню особистість, що складається з маленьких 25-и.

Отже, не впустімо ту мить, коли в наших силах зробити це. Тут і зараз. Плідна праця з вихованцем у креативному руслі сьогодні – запорука змін завтра. У нашій творчій коморі ще багато ідей!

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:

  1. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=81974
  2. http://ua.euronews.com/2016/05/13/when-unusual-methods-make-the-only-sense
  3. http://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/Креативний
  4. http://readbookz.com/book/179/6238.html
  5. http://ua.euronews.com/2016/05/13/when-unusual-methods-make-the-only-sense
  6. http://yroki.at.ua/load/infocentr/tvorcha_grupa_dlja_vchiteliv/korotkij_terminologichnij_slovnik_z_temi_innovacijna_osvita_kreativna_osobistist/63-1-0-56)
  7. http://zhuravlyk.uz.ua/organizaciya-zhittyediyalnosti-ditej-v-dnz/kreativnij-rozvitok
  8. http://poippo.pl.ua/otmz/photo24/1.pdf
  9. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=81974
  10. Диференціація при здійсненні креативного розвитку дошкільників: досвід, проблеми, перспективи: Матеріали обласної науково-практичної Інтернет-конференції. – Черкаський ОІПОПП. – Черкаси : Вид-во ЧОІПОПП, 2010. – 228 с.
  11. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : у 5 т. / Сухомлинський В.О. – К. : Рад. шк., 1976–1977. –Т. 2. – 670 с.
Прикріплені файли
Автор: Керечанин Джаміла Вагид кизи, Спеціалізований НВК "ЗОШ І ступеня - ДНЗ" з поглибленим вивченням англійської мови "Пролісок"
Видалити Відміна
Забанити Відміна