Закрити
Вчимось творити у митців: методика художньо-творчої діяльності дитини
28 Лютого 2017, 11:06 , Переглядів: 817
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Вчимось творити у митців: методика художньо-творчої діяльності дитини Фото: dreamstime.com Вчимось творити у митців: методика художньо-творчої діяльності дитини

Презентовано курс занять "Кар­тини творимо самі" для використання в умовах ДНЗ і в родинному вихованні. Курс розроблений за стрижневою автор­ською методикою художньо-творчої діяльності старших дошкільників, що ґрунтується на використанні дітьми манери та мотивів творчості відомого митця (художника, скульптора, дизайне­ра, архітектора та ін.) у створенні влас­них робіт.

У контексті проблеми ознайомлення дошкільників з художніми творами у статті висвітлюються сучасні тен­денції мистецької практики дошкільних навчальних закладів і закладів культу­ри, форми й методи залучення дітей до пізнання світової та вітчизняної художньої спадщини минулого й сучас­ності.

Сучасні умови становлення української держави на демо­кратичних і гуманістичних за­садах, входження її в єдиний європейський простір зумовлюють мо­дернізацію дошкільної ланки вітчизня­ної освітньої системи, в якій дошкільні установи покликані реалізовувати нові підходи до виховання дітей, утверджу­ючи в їхній свідомості й почуттях на­ціональні та загальнокультурні цінності. Процес їх формування відбувається на тлі широкого сплеску інтересу до історії й культури, традицій і звичаїв україн­ського народу, які відкриваються нови­ми можливостями в мистецькій освіті дошкільників, що спрямовує дитину ставати активним перетворювачем навколишнього світу і власного життя з позицій краси й гармонії.

Про необхідність формування умінь відчувати, розуміти й цінувати твори об­разотворчого мистецтва в дошкільників зазначали Р. Казакова, В. Космінська, В. Мухіна, Н. Сакуліна, О. Фльоріна, Н. Халє- зова та ін. Сучасні вчені-педагоги (Н. Го­лота, Г. Григорьєва, О. Дронова, Т. Кома­рова, Т. Казакова, І. Ликова, Г Сухорукова, Л.Янцурта ін.) вбачають в образотвор­чому мистецтві необхідний засіб вихо­вання дітей дошкільного віку, розвитку в особистості, естетичних почуттів, ху­дожньої картини світу, емоційної, інте­лектуальної, морально-вольової сфер. Традиційно у практиці ДНЗ дітей до­лучають до світової та вітчизняної ху­дожньої спадщини через сприймання й бесіди з ними - це найбільш поширені види «спілкування» з художніми твора­ми. Однак розвиток мистецької освіти та практики на початку XXI ст. потре­бує осучаснення підходів до роботи з дітьми, зосередження на активному са­мовираженні вихованців мистецькими засобами.

Тож метою статті є висвітлення форм і методів ознайомлення дошкільників з художніми творами, які набувають по­ширення в сучасній мистецькій практи­ці, презентація курсу «Картини творимо самі», розробленого за стрижневою ав­торською методикою художньо-творчої діяльності старших дошкільників, що ґрунтується на використанні дітьми манери та мотивів творчості відомого митця (художника, скульптора, дизай­нера, архітектора та ін.) у створенні власних робіт.

Художні твори несуть у собі величез­ний пласт культури людства, - пізнаю­чи їх, дитина набуває художнього до­свіду, сконцентрованого в цих творах, соціалізується, збагачує себе як осо­бистість.

За умови системного художньо-естетичного навчання й виховання в ДНЗ, як зазначено в Базовому компоненті дошкільної освіти, дитина 6-7 років сприймає мистецькі твори як естетич­ні об'єкти; виявляє себе емоційно та естетично сприйнятливою до художніх творів, здатною насолоджуватись мис­тецтвом, пізнавати його образну спец­ифічність; комуніціює з приводу змісту й краси твору, його засобів виразності; із задоволенням наслідує мистецькі зразки, розуміє різні способи створен­ня художніх образів; інтегрує в творчих завданнях власні інтереси, уподобання, цінності, набутий мистецький досвід у сприйнятті та відтворенні прекрасного; виявляє художню активність як складо­ву особистісної культури. Досягнення таких бажаних результатів освітньої роботи в ДНЗ передбачає дотриман­ня в навчанні й вихованні основопо­ложних компетентнісного, особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів («усе через діяльність, усе через гру»).

Серед видів дитячої діяльності об­разотворча є особливою, адже вміщує у собі загальні риси дошкільного ди­тинства і функції, притаманні всім ін­шим видам дитячої діяльності, тому її можливості впливу на дитину виходять далеко за межі формування художніх умінь і навичок та інтегруються з інши­ми видами і сферами життєдіяльності дитини [1, с. 4].У старшому дошкільному віці діти інтенсивно пізнають навколиш­ній світ, активно відкривають його для себе й себе в ньому. Побачене довко­ла співвідноситься дітьми з художніми образами в процесі ознайомлення з різними видами візуального мистецтва: декоративно-прикладним, живописом, графікою, скульптурою, архітектурою, дизайном, тобто в процесі сприймання творів митців. Пізнання світу продов­жується й у власній художньо-продуктивній діяльності (малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні), де дошкільни­ки виражають набуті враження, почуття, думки, зокрема й від мистецьких творів.

Безумовно, накопичення художньо­го досвіду відбувається паралельно з освоєнням дошкільниками способів ро­боти з різними художніми матеріалами, опануванням мовою образотворчого мистецтва (лініями, кольором, компози­цією, ритмом), набуттям умінь створю­вати художній образ різними техніками та ін. Однак, зазначимо, що домінант­ним у художній діяльності в дошкільно­му віці є бажання самовиразитися, а не результат і якість твору. Поступово на­буті уміння й навички стають основою для елементарних проявів художньої творчості, що необхідно підтримувати й показувати дитині їхню цінність як для неї самої, так і для оточуючих. Оскільки творчість формує активність, самостій­ність, ініціативність дитини, важливо «занурювати» дітей у образотворчу діяльність і забезпечувати її сприят­ливий педагогічний супровід: органі­зовувати середовище для художньої діяльності, взаємодіяти з дитиною на тему створеного, підтримувати її дії, що стає умовою активної дитячої творчості й проявляється в експериментуванні на «вільні» теми з художніми матеріалами, доповненні «готового художнього про­дукту» своїми деталями, фантазування, вигадування оригінальних композицій, технік їх втілення, зокрема й на теми ілюстрацій у книжках, рекламної про­дукції, художніх творів на виставках, малюнків інших дітей, репродукцій картин.

У практиці занять у дитячому садку оз­найомлення з творами митців (найчасті­ше - художників і скульпторів, рідше - фотохудожників, архітекторів, дизай­нерів) минулого та сучасності є одним із видів художньо-естетичної діяль­ності - сприймання художніх творів (і стає змістом окремого заняття), а та­кож одним із методів навчання дітей переважно старшого дошкільного віку створення художнього образу (демон­страція репродукції картини, ілюстрації до казки, вірша з певною дидактичною метою). Художні твори доречні й на інших заняттях: музичному, ознайом­лення з довкіллям, де використовують їхню арт-терапевтичну, сугестивну та ін. функції впливу на дітей.

Сприймання художніх творів реко­мендуємо з молодшого дошкільного віку: розпочинати краще з графіки, в якій основними засобами творення образу виступають лінії та світлотіньові плями, а її лаконічність і простота дозволяють дитині розуміти сюжет. З віком завдання ускладнюється: від впізнавання знайо­мих предметів в ілюстрації (у молодшій групі), ознайомлення із зображувальни­ми засобами та варіантами зображення (у середній групі) до визначення харак­теру художніх образів, сюжетної лінії (у старшій групі). Цікавим для дітей стане знайомство з творами художників-ілюстраторів дитячих книжок, які малювали кожний у своїй манері й користували­ся різними матеріалами: Ю. Васнецов (гуаш), Є. Рачов (акварель з наведенням контуру вугіллям) та ін.; перелік худож­ників, їхніх творів педагоги знайдуть у додатках до чинних програм.

Живопис, де в основі кольорове відображення реального світу або уяв­них образів, викликає певні труднощі для сприймання в ранньому віці. Крім цього, багатоплановість, багатофігурність композиції потребує навичок спостережливості протягом певного часу, до чого дитина в силу своїх віко­вих особливостей ще не готова. Вона може виділити основну колірну гаму й відчути настрій картини та виразити свої емоцій мімікою, жестами, рухами, навіть звуками. Старшому ж дошкіль­нику для сприймання доступними вже стають, крім графіки, пейзажний і пор­третний живопис, натюрморти.

Традиційним методом для супро­воду сприймання картин є бесіда, пи­тання якої допомагають дошкільникам виявляти зображувальні засоби, якими користувався художник у створенні образу, наприклад, розуміння характе­ру, настрою людини, динаміки її рухів: «Про що чи про кого розповідає худож­ник? Що робить той чи інший персонаж картини? Як можна дізнатися, що пер­сонаж біжить чи стоїть і т.д.? Які кольо­ри відтворюють настрій героя?».

Сприйманню картини може переду­вати надання елементарної інформації педагогом про художника і картину, однак важливо врахувати її цікавість і доступність для дітей даного віку. До­цільним прийомом є порівняння картин одного або різних художників на одну й ту ж тематику.

Картини художників слугують ще й опосередкованим засобом збагачення уявлень і знань дітей про навколишній світ, що допомагає їм сформувати за­дум своєї майбутньої роботи, а також опанувати конкретні прийоми зобра­ження. З цією метою демонстрація тво­ру передує етапу створення дитиною зображення. Так, у предметному малю­ванні показ картини допомагає скласти уявлення про об'єкти чи предмети, яких дитина ніколи не бачила (наприклад, екзотичні тварини, фрукти); у побудові композиції пейзажу на прикладі картин легше пояснити прийоми зображення віддалених об'єктів і «секрети» їх на­ближення тощо.

Картина, яка використовується в ро­боті з дошкільниками, має відповідати низці вимог: мати ясне, чітке зображен­ня на «чистому» фоні; відзначатися ком­позиційною простотою й доступністю змісту, реалістичністю зображення. На думку фахівців, під час виконання ма­люнка дітьми картину слід показувати тільки з метою пояснення понять чи за­конів зображення та обмежувати в часі її демонстрацію, - інакше відбувається просте копіювання сюжету картини і не розвивається творчість дошкільни­ка. Під впливом творів мистецтва в ді­тей формується здатність пов'язувати побачене в житті з художнім образом, тому педагогам дошкільних закладів рекомендується формувати набори ре­продукцій картин художників - сюжет­них, предметних та ін., які б дозволяли вихованцям роздивлятися різні зобра­ження (будинків, дерев, тварин тощо). Хоча цей прийом вважається додатко­вим порівняно зі спостереженням на­тури, він допоможе дітям «перевести» візуальні образи в графічні, збагатить образне сприйняття, сприятиме зламу певних стереотипів [1, с. 94-95].

Протягом останнього десятиліття в сучасній мистецькій освіті - зарубіжній і вітчизняній - методи ознайомлення дітей зі світовою та національною ху­дожньою спадщиною набули значних змін: вони дедалі частіше спрямовують­ся не на пасивне споживання культури, а на активне «проживання» мистецьких творів, участь маленьких глядачів у мистецько-культурних проектах і заходах різного рівня, що спонукає виражати своє ставлення до мистецтва та дов­колишнього світу й активно проявляти себе в багатоманітті видів мистецької діяльності. Серед нових тенденцій - широка просвітницька й навчально-виховна робота із застосуванням розра­хованих на сучасну дитину - споживача і творця культурних досягнень XXI ст. - закладів культури (музеїв, галерей), які значно розширили спектр своїх по­слуг. І хоча їхні пропозиції стосуються здебільшого школярів, усе ж аудиторія відвідувачів розширюється, активно за­лучаються і дошкільнята: розробляють­ся просвітницькі та дозвіллєві програ­ми (сімейні майстер-класи, фестивалі, художні квести) для родин із дітьми 3-6 років. Об'єднавши зусилля, видав­ництва й музеї випускають художні аль­боми, адресовані дошкільнятам.

Так, за сприяння Лондонської На­ціональної галереї маленькі українці можуть здійснювати інтерактивні ек­скурсії «в кріслі» картинною галереєю: у книгах-альбомах читати дивовижні історії про життя і творчість худож­ників, наклеювати репродукції картин-наліпок у порожні рами та відшуковувати частини зображень на картинах. Цікавий матеріал і вдало підібрані для дітей картини (тематика: «Діти», «Розва­ги», «Одяг і мода», «Життя міста» та ін.) гарантують цікаве дозвілля, спілкування дітей з батьками на мистецькі теми й па­ралельне набуття в доступній формі ко­ротких відомостей про жанри й напрям­ки живопису. Зокрема, дітям буде цікаво дізнатися, що картину «Фрукти і квіти в теракотовій вазі» художник Ян ван Ос (1771-1778) писав більше року, адже всі фрукти і квіти, що «перебралися» на стіл та стали натюрмортом, дозрівають у різні пори року. А завдання відшукати на картині зображені майстром мишу, що гризе горіх, різних комах і навіть пташине гніздо - перетворює сприй­мання картини в гру-пошук і привертає увагу до засобів виразності [3, с. 8].

Дедалі більшої популярності набу­вають віртуальні подорожі музеями та галереями світу, які стали доступними широкому колу батьків, педагогів і ді­тей завдяки мережі Інтернет. Ознайом­лення дошкільнят із мистецькими тво­рами в такий спосіб має свої переваги: дорослий може зупинити «екскурсію» в будь-яку мить і зосередити увагу ди­тини на одному чи кількох творах (по­спілкуватися щодо тематики картини, наблизити чи віддалити її, «вихопити» фрагмент для розгляду). Водночас есте­тичне сприймання, що розвивається в дітей, має поєднуватися з їхньою прак­тичною, зображувальною діяльністю, інтерес до якої стимулюється позитив­ними емоціями, відчуттям насолоди від процесу і творчих результатів (нехай навіть і елементарних).

Корисним для наслідування є до­свід Національного художнього музею України (м. Київ): маленьким відвіду­вачам пропонують розфарбувати на свій розсуд листівки з контурним зо­браженням картини, а потім відшукати її оригінал в музейній експозиції та порівняти своє зображення з оригіна­лом. Цей метод зацікавлює дітей мис­тецтвом і спонукає більше дізнаватися про митців і їхні твори. Схожу ідею зна­ходимо й у посібнику О. Джафарової (для загальноосвітніх і позашкільних установ): попередньо ознайомивши дітей з казками й легендами Криму, картинами художників відповідної те­матики, дослідниця залучає їх до ство­рення зображень кримської природи (Медвідь-гори, водоспаду Учан-су, По­штового дуба, Ластів'ячого гнізда та ін.) нетрадиційними художніми техніками на основі контурного зображення при­родних об'єктів [2].

Як бачимо, традиційні форми та ме­тоди, де домінує надання інформації, поступаються місцем інтерактивним, коли глядач стає співавтором мистець­кого твору, разом із художником «за­нурюється в картину»: співпереживає персонажам, проживає разом з ними події тощо. Потреба дітей у активному спілкуванні з мистецтвом надихає пе­дагогів до пошуку різноманітних форм особистісної активності вихованців і водночас пропаганди цінності україн­ського та світового мистецтва.

Нині в дитячих установах обладну­ються міні-музеї та музейні кімнати, де проводяться українські вечорниці, мис­тецькі майстер-класи. Створити елемен­тарні творчі вироби діти можуть під час етнофестивалів, арт-ярмарків у музей­них комплексах «просто неба» - напри­клад, на Київщині - у Пирогові, Мамаєвій слободі) - так змалечку формується характерне для менталітету українців уміння бачити й відчувати красу навколо і творити її у своєму житті.

Глибше зрозуміти образотворче мис­тецтво допоможе дітям ознайомлення з різноманітними матеріалами та спосо­бами їх використання: це з раннього віку стає першою сходинкою до образотвор­чості. Унікальні можливості у створенні художніх образів надає природа.

Показовим є досвід лісових дитячих садків Данії, де вихованці практично весь день проводять серед природи й використовують її скарби у саморобках, - так у свідомості дитини формується думка про гармонійну взаємодію приро­ди, мистецтва і людини [7, с. 27-28]. Екс­периментування з природними матеріа­лами має обов'язково поєднуватися зі створенням цілісних композицій [4].

Популярним стає прийом ознайом­лення зі спадщиною відомих митців через використання їхньої стилістики у власних творах. Діти сприймають ці роботи, намагаються долучитися до авторської манери й випробовують її у втіленні власного задуму.

Так, К. Протасова з метою ознайом­лення з особливостями будівель іспан­ського архітектора А. Гауді (Храму свя­того сімейства й парку Гуель) пропонує долучати дошкільнят до колективних проектів (створення мозаїк, декорацій до казок способом наливання рідкого піску - «у манері Гауді») [7, с. 11-12]. Цікаві педагогічні технології та мето­ди, зокрема ігри, вправи для дитячого малювання (у жанрах портрет, пейзаж, натюрморт, книжкова ілюстрація), що передбачають звернення до картин ху­дожників, пропонують вітчизняні фахів­ці; серед них - наслідування способів вираження («Діємо, як художники»), ідентифікація з особою художника («Гра в художника»), переживання емоційно­го стану персонажів картини («Подорож у картину») та ін. [5, с. 145,196,249].

У сучасних ринкових умовах україн­ські художники намагаються вийти за межі традиційної ролі творця й випро­бовують себе у сфері менеджменту й самореклами (активно пропонують свій творчий продукт глядачеві через виставки в галереях, лекції на фести­валях, арт-заходах, створення власних сайтів з каталогами робіт), у ролі пе­дагога (майстер-класи), видавця книжок-розфарбовок зі своїми картина­ми. Такі книжки-альбоми представили дітям сучасні українські художники Н.Деменкова, Г. Бодякова, О. Калмикова, Г. Сілівончик, Г. Черненко та ін.

Досліджуючи інновації й аналізую­чи їхній вплив на загальний і художньо-естетичний розвиток дітей, нами у співавторстві з Н. В. Очеретяною (нау­ковим співробітником лабораторії есте­тичного виховання ІПВ НАПН України) розроблено курс занять «Картини тво­римо самі» для дітей старшого дошкіль­ного віку, стрижнем якого є авторська методика художньо-творчої діяльності старших дошкільників (В. Рагозіна), що ґрунтується на ознайомленні й викори­станні манери та мотивів творчості мит­ця (художника, скульптора, дизайнера, архітектора) у виконанні власних робіт. Зазначений курс впроваджено в прак­тику роботи різних типів ДНЗ; адапто­ваний курс може реалізовуватися в позаурочній діяльності ЗНЗ і в позашкіллі (на факультативах і гуртках).

Мета кур­су: художньо-творчий розвиток дитини у процесі сприймання, аналізу-інтерпретації та виконання власних робіт за мотивами творів українських митців.

Важливою особливістю курсу є оз­найомлення дітей у процесі виконан­ня практичної роботи з українським мистецтвом - творами художників ми­нулого та сьогодення. Слід наголосити на критеріях добору художніх творів для опанування авторською методи­кою: насамперед це реалістичність зо­браження; відповідність інтересам до­шкільників (цікавий сюжет, доступний сприйманню зміст), задоволення пізна­вальних потреб (знайомство з художні­ми жанрами, стилями, напрямами та ін.).

У процесі сприймання картин і художньо-творчої діяльності старші до­шкільники вчаться розрізняти види (живопис, графіка, скульптура), жанри (портрет, пейзаж, натюрморт) обра­зотворчого мистецтва, практикуються в малюванні, ліпленні, аплікації, вивча­ють мову образотворчого мистецтва й технічні прийоми роботи з художніми матеріалами, зокрема опановують не­традиційні техніки, поєднують їх, відстежуючи незвичайні візуальні ефекти та їхні можливості в увиразненні ху­дожнього образу. Завдання, розроблені до цього курсу, доцільно використову­вати на заняттях із предметного, сю­жетного, декоративного малювання зі старшими дошкільниками.

Особливості методики художньо-творчої діяльності дитини:

  • Спрямованість на особистісний розвиток дитини, виховання художньо-естетичних якостей.
  • Врахування вікових можливостей дітей 5-7-ми років і специфіки їхньої образотворчої діяльності: внесення не­характерних для неї елементів з інших сфер дитячого досвіду (предметної, мовленнєвої, ігрової), що компенсує певну обмеженість технічних умінь, не­достатнє володіння дітьми образотвор­чими засобами, які не дозволяють сповна реалізовувати задуми. Ґрунту­ючись на даній особливості, методика передбачає включення дітей у значущі для них види діяльності - гру, спілку­вання, театралізацію та ін.
  • Поєднання різних типів занять у одному: опанування елементів нових знань і ознайомлення з новими спо­собами й техніками безпосередньо у процесі пояснення та демонстрації педагогом чергується з опрацюванням способів дій дітьми та внесенням ними творчих елементів у свою роботу. Важ­ливо, що педагог не надає попередньо зразка й послідовності виконання кон­кретної роботи (наприклад, створення картини) - у цьому суттєва відмінність даної методики: він спочатку тільки пояснює, показує і практикує разом із дітьми способи роботи з матеріалом і техніку зображення в контексті теми за­няття і твору митця; показує і коментує, наприклад, малювання пальчиками й долоньками, ліплення певних рельєфів, утворення для аплікації паперових деталей без ножиць та багато ін. Усі ці дії разом із педагогом опрацьовує і дитина. Однак доповнює художній об­раз чи задумує свій, втілює його і дає назву творові за мотивами картини ху­дожника сама дитина. При цьому спря­мованість методики на забезпечення переходу від зображувально-репродуктивної діяльності дитини (пов'язаної із засвоєнням техніки роботи з матеріа­лами й наслідуванням творчої манери, способів вираження митців) через частково-творчу (доповнення готового зображення деталями, частинами зо­браження) до самостійно-творчої (ство­рення власного художнього образу) реалізується за умови виконання пе­дагогом функцій фасилітатора, поміч­ника, демонстратора зразків можливих способів зображень, комунікатора, ор­ганізатора процесу взаємодії дитини (суб'єкта діяльності) з іншими дітьми (як іншими суб'єктами) і художником (квазі-суб'єктом) через його твір.
  • Спрямованість на активну пошу­кову діяльність дитини, а не на «готову роботу за зразком педагога». Даний підхід забезпечує комфортний розви­ток 5-7-річним дітям з різним рівнем художнього досвіду: пропедевтично­го (домальовування окремих штрихів, плям, мазків на тлі контурного зобра­ження картини або фону, деталей одягу персонажів тощо), репродуктивно-зображувального (імітація зображення картини художника),творчого (втілення задуму за мотивом твору митця) етапів.

Загальновідомою є зацікавленість дитини більше процесом художньої творчості, ніж результатом, до чого так прагнуть педагоги. Однак не варто «під­ганяти» дітей: доцільно навести при­клади з життя художників минулого, які допоможуть їм комфортно визначитися із завданням - експериментувати чи закінчувати роботу, копіювати чи ство­рити своє. Так, багато художників, щоб навчитися малювати, брали уроки у ві­домих митців і спочатку тільки копіюва­ли їхні картини, намагалися правильно повторити лінії, підібрати кольори, від­творити форму предметів - тим самим набували художніх умінь. І вже згодом вони втілювати свої задуми у власних, відомих на весь світ картинах.

В історії є й інші приклади: син зна­менитого російського художника Васи­ля Тропініна, знаного своїми чудовими портретами, - Арсеній, отримавши ху­дожню освіту під керівництвом свого батька в Петербурзькій академії мис­тецтв, назавжди залишився тільки дуже талановитим копіїстом його картин й не написав власних творів. Отже, кожна людина є індивідуальністю і сама ро­бить свій вибір у творчості.

Розглянемо реалізацію методики на прикладі заняття - створення картини за мотивами твору К. Приймаченко. Ета­пи роботи:

А) Сприймання художнього твору: щоб спрямувати увагу на картину, пе­дагог запрошує розглянути її репродук­цію (мал. 1). Зацікавити, викликати пер­винний інтерес до мистецького твору можна у різний спосіб (рядком з вірша, загадкою, цікавим фактом про картину чи її персонаж).

Б) Активна комунікація в ході органі­зованої педагогом дискусії за змістом картини (дивимося - бачимо - розмір­ковуємо) (технологія «Формування об­разного мислення» - ґрунтовно описана в [6]). Серія спеціальних запитань пошу­кового характеру: «Що відбувається на картині? Що ще відбувається? Що ти бачиш тут такого, до дозволяє тобі так ду­мати (вважати, говорити)?» - і характер реагування на них педагогом (прийман­ня кожної відповіді і її парафраз, пов'я­зування думок дітей, показ дітьми частин зображення, про які вони розповідають та ін.) стимулює старших дошкільників виявляти свій досвід - художній, жит­тєвий у спілкуванні з іншими учасника­ми дискусії, розповідати про картину - її зміст, торкатися аналізу засобів вираз­ності, а отже, виявляти рівень свого об­разного мислення, уяви, сприймання.

Мал. 1. Картина М. Приймаченко

В) Аналіз засобів виразності на кар­тині - даний етап може поєднатися з попереднім, оскільки у процесі обго­ворення діти можуть з'ясувати також, якими образотворчими засобами ско­ристався художник (колір, форма та ін.), щоб передати, наприклад, рух ко­рабликів, потік річки, сонячну погоду та ін. Якщо ж дітей більше зацікав сюжет і обговорення мало стосувалося спо­собів зображення, то доцільно після відповідей дошкільників застосувати уточнюючі запитання, «підхоплюючи» й розвиваючи їхні думки. Наприклад, якщо дитина зазначає, що на картині зо­бражено початок осені, педагог спону­кає до аргументації: «Що вам підказує, що на картині рання осінь? (Листочки калини ще зелені, однак вже жовтіють, на калині з'явилися ягідки та ін.). Як художник нам про це повідомив? Що він використав, щоб зобразити теплу, сонячну, привітну осінь? (На картині ба­гато теплих кольорів). Що нам говорить про вітряну погоду? (Хвильки на річці)».

Дати уявлення про існуючий зв'язок між засобами виразності й утвореним образом допоможе прийом «завдання від зворотного»: «Що змінилося б, якби художник застосував інший матеріал - наприклад, пластилін, глину? Що зміни­лося б, якби художник використав інші кольори?» (При цьому педагог прикла­дає і закріплює магнітами вирізані з паперу по контуру деталі зображення, але інших, ніж на картині, кольорів - наприклад, кораблики жовтого, оран­жевого, фіолетового кольорів; суцвіття калини - блідо-рожевого кольору та ін.). Подібні дослідницькі прийоми до­помагають зробити висновки: худож­ник використовує мову образотворчого мистецтва для створення певного ху­дожнього образу.

Г) Опанування способами роботи з художніми матеріалами й технікою зображення, корекція відбувається в художніх іграх-вправах «Ми - худож­ники», «Вчимося у художників» та ін.

Так, педагог демонструє певний прийом, наприклад, нанесення «плям» пальчиком, умоченим у гуашеву чи акварельну фарбу (при цьому діти на окремих аркушах разом із ним експе­риментують і вчаться наносити плями кінчиком пальчика, усією пучкою, ро­бити пальчиком короткі й довші мазки - прийоми, які знадобляться для ство­рення власної картини). Далі педагог ще раз привертає увагу дітей до карти­ни і пропонує їм подумати, які прийоми варто використати, малюючи суцвіття калини, листочки,травичку, кораблики.

Мал. 2. Основа для художньої роботи дитини

Д) Виконання дитиною роботи за мотивами художнього твору (мал. 1, 2). Дошкільнику пропонується аркуш для роботи: з вибіленими попередньо місцями на кольоровому зображенні картини або із зображенням картини тільки контуром. Малювання старшим дошкільником своєї картини може ста­ти його власним проектом: від народ­ження задуму - через вибір засобів - до самостійного виконання і приду­мування назви. Так, у роботі за моти­вами картини К. Приймаченко можна використати природні матеріли (су­хоцвіт, листя, плоди, насіння), які після висихання фарби прикріплюються на двосторонній скотч і утворюють ефект фактурного зображення.

Е) Художні ігри та ігрові ситуації «Подорожуємо разом з художником», «Уявімо, що ми....» сприяють «вход­женню дитини» в картину, програвання її подій в дитячій уяві, переживання і проживання емоцій персонажів. Так, діти уявляють себе пасажирами на ко­рабликах і розповідають, куди вони пливуть, кого зустрінуть у подорожі, які пригоди на них чекають тощо. Про довженням художніх ігор стають розі­грування діалогів, програвання ролей, театралізація, тобто активна творча взаємодія в інших сферах - музичній, ігровій, мовленнєвій.

Мал. 3. Картина Ю. Мацика

За мотивами творів сучасних україн­ських художників діти створюють ро­боти з використанням різних художніх матеріалів. Так, реалізуючи задум за темою картини Ю. Мацика (мал. 3), діти виконують рельєфне зображення з пла­стиліну. Педагог тільки «підказує» прий­оми створення яскравих кульок: взяти жовтий пластилін, скачати кульку, роз­плескати її на долоні та прикріпити до відповідного зображення. Аналогічно зробити білу, зелену та червону кульки. Синю, оранжеву та рожеву кульки мож­на створити в інший спосіб: відривати шматочки пластиліну й по черзі налі­плювати їх на зображення кульок. Свій рельєф можна прикрасити стекою або посипати блискітками.

Для 5-6-річних і старших дітей цікаво застосовувати у створенні кар­тин нитки й тканини різної фактури, кольорів, орнаментів. Так, картина ху­дожниці А. Перейми (мал. 5) вражає багатоманіттям кольорів, тож у від­творенні образу старші дошкільники можуть використати шматочки тканин блакитного, синього, жовтого, бузково­го, зеленого кольорів (не обов'язково однотонних), яким вони надають від­повідно до власного задуму форми (вирізають ножицями деталі картини) і наклеюють їх на обрані місця своєї картини.

Таким чином, у ознайомленні до­шкільників із світовим і українським мистецтвом у середовищі ДНЗ і уста­нов культури поширюються форми й методи, що сприяють пізнанню мис­тецьких творів як естетичних об'єктів у практичній діяльності дитини, в якій вона розвивається як особистість. Цьо­му сприяє і розроблений курс занять «Картини творимо самі», в якому діти пізнають різні види й жанри обра­зотворчого мистецтва на прикладах творів українських митців, вчаться від­чувати, переживати, розуміти художні образи і створюють власні роботи за мотивами цих творів. В умовах ДНЗ і родинного виховання курс реалізуєть­ся шляхом упровадження авторської методики художньо-творчої діяльності старших дошкільників, в основі якої - наслідування дітьми манери митця у своїх роботах, вияв ними максимальної активності та їх творче самовираження; це має бути важливим завданням і наступного етапу художнього-творчого розвитку в початковій школі, що забез­печить наступність у художньому нав­чанні, а також стане перспективним на­прямом подальших наукових розвідок.

Мал. 4. Основа для художньої роботи дитини

Мал. 5. Картина А. Перейми

Список джерел

  1. Григорьєва Г. Г. Изобразительная деятельность дошкольников : учеб. пособие для студ. средн. пед. учеб. заведений. - 2-е изд, исправ. - Москва : Изд. центр «Академия», 1998. - 272 с.
  2. Джафарова О. С. Художественньїе сказки крьімской природьі. Создаем своїми руками. - Симферополь : ДИАЙПИ, 2014. - 92 с.
  3. Курто С„ Девіс К. Розповіді про картини / пер. з англ. ; друкується за виданням «Art Sticker Book». - Київ : Махаон-Україна, 2011. - 52 с. - Серія «Картинна галерея».
  4.  
  5. Рагозіна В. В., Очеретяна Н. В. Творимо при­роду разом. Заняття з малюками від 3-х до 5-ти років. - Київ : Зірка, 2013,- 21 с.
  6. Сухорукова Г. В., Дронова О. О., Голота Н. М„ Янцур Л. А. Образотворче мистецтво з методикою викладання в дошкільному навчальному закладі : підручник/за заг. ред. Г. В. Сухорукової,- Київ : Видавничий дім «Слово», 2010. - 376 с. : іл.
  7. Формування образного мислення. Методич­ні рекомендації вчителям з особистісного та есте­тичного розвитку молодших школярів за програ­мою «ФОМ» /у співав, з Масол Л. М„ Бібік Н. М. та ін. - Нью-Йорк - Київ, 2002. - 46 с.
  8. Цветной мир. Изобразительное искусство и дизайн в детском саду. Природньїй материал и зкопластика. - Москва : Институт художественно- го образования РАО, 2008. - № 4. - 64 с.

References

  1. Grigorieva, G. G. (1998). Izobrazitelnaia deiatelnost doshkolnikov [Visual art activity of preschool children]. (2nd ed.). Moscow: Izdatelskii tsentr «Akademiia».
  2. Dzhafarova, O. S. (2014). Khudozhestvennye skazki krymskoi prirody. Sozdaem svoimi rukami [Art tales of the Crimean nature. Handmade], Symferopol: DIAIPI.
  3. Kurto, S„ & Devis, K. (2011). Rozpovidi pro kartyny. Seriia «Kartynna halereia». Drukuietsia za vydanniam «Art Sticker Book». [Stories of paintings. The series of «Art Gallery». Reprinted from the edition of «ArtSticker Book»].Vyd-vo «Makhaon-Ukraina».
  4. Rahozina, V. V., & Ocheretiana, N. V. (2013). Tvorymo pryrodu razom. Zaniattia z maliukamy vid 3-kh do 5-ty rokiv [Creating nature together. Lessons with kids from 3 to 5 years old], Kyiv: Zirka.
  5. 5.Sukhorukova, H. V., Dronova, O. 0„ Holota, N. M„ & Yantsur, L. A. (2010). Obrazotvorche mystetstvo z metodykoiu vykladannia v doshkilnomu navchalnomu zakladi [Fine Art with teaching methods in kindergarten]. Kyiv: Vydavnychyi Dim «Slovo».
  6. 6.Formuvannia obraznoho myslennia. Metodychni rekomendatsii vchyteliam z osobystisnoho ta estetychnoho rozvytku molodshykh shkoliariv za prohramoiu «ЕОМ» [Formation of creative thinking. Guidelines for teachers in personal and aesthetic development of primary schoolchildren on the program «FOM»]. (2002). New-York - Kyiv.
  7. Usvetnoi mir. Izobrazitelnoe iskusstvo і dizain v detskom sadu. Prirodnyi material і ekoplastika [Colorful World. Art and Design in kindergarten. Natural material and ekoplastik]: Vol. 4. (2008). Moscow: Institut khudozhestvennogo obrazovaniia RAO.

Журнал "Мистецтво та освіта", № 1 (79), 2016

Автор: Рагозіна Вікторія Валентинівна, кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник лабораторії дошкільної освіти і виховання Інституту проблем виховання НАПН України, м. Київ
Видалити Відміна
Забанити Відміна