Закрити
Виховання дітей засобами музики
11 Жовтня 2016, 16:12 , Переглядів: 3102
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Виховання дітей засобами музики Фото: http://obwest.ru Виховання дітей засобами музики

Розробка учасника IV Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень".

«Звертайте увагу не стільки на винищення недоліків
у дітях, скільки на наповнення їх життєдайною
любов’ю: буде любов, не буде вад»

В. Бєлінський.

Ми живемо в період кризи ціннісних систем у сучасному суспільстві. Розмивання норм моралі, значущості інститутів родини ускладнює шляхи особистісного самовизначення дитини. Вже з дошкільного віку педагоги і батьки повинні готувати сприятливий грунт для розвитку гуманних почуттів, на основі якого у вразливій, дитячій душі пробудяться здібності співпереживати, разом страждати і радіти.

Серед предметів естетичного циклу саме музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно-мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовхдлявнутрішнього переживання і уяви, створює атмосферу емоційної чутливості, гармонійності, які допомагають розвиткуемоційної сфери дитини. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.

Завданням сучасної музичної педагогіки є вміння виявити у дітей потенційні можливості творити на базі хороших музичних вражень-переживань. Річ у тому, що вміння дітей вигадувати, творчо і вільно конструювати на музичному матеріалі неповторні мелодії та рухові комбінації має великий потенціалдлярозвитку творчих здібностей дитини.

Розуміючи актуальність цієї проблеми, в дитячому садку велике значення приділяється вихованню творчої активності дитини, здатної під впливом емоцій бачити, відчувати, милуватися, любити, слухати, творити прекрасне в житті, в природі, в мистецтві, в суспільстві в цілому.

Тому музика – бажана гостя на всіх заняттях, адже вона допомагає розвинути уяву дитини, дарує їй творчі крила і з натхненням кличе маленького митця до створення краси, доповнює барвисту мову живопису мелодією любові, породжує натхнення і бажання творити.

Музику ми використовуємо часто, щоб вона увійшла в життя дітей і була впізнавана ними, адже музична діяльність сприяє вияву почуттів мовою звуків: шум води, шерхіт листя, завивання вітру, гудіння джмеля, хода звіряток, краплі дощу тощо. У танці дитина може відтворити рухи тварин, рослин, об’єкта неживої природи, передати своє ставлення, свої внутрішні переживання. Художнє перевтілення в образ зі світу природи допоможе відчути його стан, ставши на якусь мить бджілкою, краплиною води, сніжинкою тощо. Цьому допомагають елементи психогімнастики. А як добре пофантазувати під час слухання музики, розповісти, що ти відчуваєш, про яку пору року можна поговорити, що відбувається з рослинами тощо. В цьому допомагає музика П.І.Чайковського. Під час слухання музики дошкільниками необхідно врахувати психологічні особливості дітей, їхню надзвичайну емоційну чутливість і здатність до чуттєвого сприйняття.

Постійному поглибленому зацікавленню музикою сприяють хороша педагогічна атмосфера, безпосередній зв’язок між музичним керівником, вихователькою та дітьми. Діти, які постійно співають, мають низький показник внутрішньої агресії. Психологи помітили, що там, де панує гарна музика, а особливо де домінує спів (спів – це інтонація, пропущена через живе серце), дитячі осередки врівноважені, діти мають рівні, стабільні стосунки, є більш чуйними один до одного. Там, де вихователь невтомно працює над розвитком творчої свідомості дітей, розширюючи пізнання ігровим способом, результат має блискучі показники.

Оскільки музика має великий вплив на дітей, займаючись творчою діяльністю розвиваються творчі здібності, то дуже важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку. У дитині важливо розвивати все краще, що закладено в ньому від природи; з огляду на схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних задатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку. Необхідно запропонувати форми й методи роботи, які б забезпечили їм зняття психологічних бар’єрів, страхів перед публічними виступами, допомогли розвивати музичні і творчі здібності (з урахуванням можливостей кожного) за допомогою різних видів музичної діяльності; формувати початок музичної культури, сприяти формуванню загальної духовної культури, а також навчитися висловлюватися точно й зрозуміло для оточуючих. До форм роботи, що сприяють ефективному вирішенню завдань музичного розвитку дошкільників відносяться казкотерапія й музикотерапія.

Казкотерапія ефективно використовується для створення сприятливого середовища формування творчої особистості, креативних якостей дитини. Діти, які виховуються на народних казках, швидше починають говорити, не лише словами, а й повними реченнями, добре володіють літературною мовою.

Активно використовуючи казки на музичних заняттях, педагог розвиває уяву, логіку,мислення, спостережливість, навчає дітей співчуття. Діти не тільки слухають, а й приймають активну участь у творчому процесі, вигадують казки,складають творчі розповіді.Таким чином, казки відчиняють дитині надзвичайний, дивовижний світ. Казка – незмінний супутник дитинства.

Протягом багатьох років дитячому закладі працюють студії: музична, театру, зображувальної діяльності, народно-прикладного мистецтва, де діти найбільш глибше і краще долучаються до світу мистецтва взагалі. Вихователі стали широко використовувати казкотерапію на заняттях та в повсякденному житті. На музичних заняттях використовуються нетрадиційні форми роботи, щоб глибше і точніше «торкнутися » тієї струни почуттів, яка відкривається у дитини і починає діяти емоційно, творчо, зацікавлено. Із захопленням слухають цікаві музичні казкові історії про звуки, нотний стан, оркестр на заняттях, побудованих за казковим сюжетом з використанням елементів казкотерапії.

Ніхто не може заперечувати величезного значення казки в житті кожної людини. Кожен з нас був дитиною і зачаровано слухав казки, які розповідала бабуся чи читала мама. Разом з героями казок ми відчували добро і зло, співчували і раділи, сміялись і плакали. Вже досліджено, що в основі казок лежить вся мудрість людства, досвід поколінь, який тисячоліттями збирався, передавався з уст в уста, і те, що казка є мантрою, промовляючи яку, ми оздоровлюємо дитину психічно і фізично. Тому так часто діти просять розповідати по декілька разів знову і знову одну і ту ж добре знайому казку. В цьому і полягає метод казкотерапії, однієї з оздоровчих технологій, яка забезпечує пошук відображення казкових подій у житті, поведінці людей, способах розв’ язання конфліктів у реальному житті. Казкові сюжети часто називають матрицями, які відображають головні душевні і суспільні конфлікти. В процесі роботи над казкою у дітей розвиваються позитивні емоції (так як перемагає завжди добро і правда, казка має щасливий кінець), що має величезний вплив на формування здорової особистості.

Казкотерапія – одна з універсальних і привабливих форм роботи педагога. Вона є джерелом розкриття й розвитку творчих здібностей дитини. Без казки, зауважував В.О. Сухомлинський, живої та яскравої, яка оволоділа свідомістю й почуттями дитини, неможливо уявити дитячого мислення й мовлення як певного ступеня розвитку людського мислення і мовлення . Казкотерапія – процес активізації мовних ресурсів, мовленнєвого потенціалу особистості. При казкотерапії відбувається й терапія естетичним середовищем, особливою казковою обстановкою. В ній проявляються приховані й не розкриті здібності, може здійснитися мрія, зреалізуватися творчий задум, відбутися висловлювання, яке в ситуації довільності створюється з великими труднощами. У казці все змінюється: говорить не дитина, а казковий персонаж, а відтак говоріння відбувається легко, тому що здійснюється мимовільно. Саме так у невимушеній обстановці дитина набуває довільності, зосередженості, націленості, цілеспрямованості . В казці завжди з’являється відчуття захищеності, знімаються тривоги від невпевненості в висловлюванні своєї думки, зникають страхи перед необхідністю висловлюватися публічно. Будучи результатом роботи людської свідомості й підсвідомості, казка допомагає дитині через інтуїцію та фантазію відкрити в собі творчий початок, відчути аромат таємничості й загадковості, наділити звичайні речі казковими й чарівними властивостями, почати створювати нові пригоди та події, стати дійсним Чарівником.

Казкотерапія розвиває чуттєве сприймання й уяву, вчить творчо мислити й відтворювати все це в мовленні, стимулює активне спілкування, дитячу фантазію, надає учасникам сили й формує дитину як особистість. У казкотерапії учасник залишає реальний світ і переноситься в світ змістових фантазій, що актуалізуються казкою й сприяють його креативній діяльності.

Центральний момент казкотерапії — добровільність участі дітей. Тому важливою є мотивація учасників необхідно знайти адекватний спосіб залучення дітей до казкотерапії. В одному випадку це може бути образний текст, частушки, небилиці; у іншому — розглядання ілюстрацій, відгадування загадок про казкових героїв Необхідно, щоб кожна дитина могла відчути уважне ставлення з боку дорослого.

Не всі діти відразу розпочинають брати участь у грі. Деякі з них спочатку хочуть поспостерігати з боку за тим, що відбувається, і лише згодом у них виникає бажання самим брати участь у цікавому видовищі.

З урахуванням індивідуальних особливостей дітей починаємо казкотерапію з тими, хто швидше відгукується на запрошення дорослого; при цьому додатково мотивуємо на залучення до гри решти дітей. Від ступеня психологічного комфорту учасників безпосередньо залежать їх активність, глибина емоційної активності.

До проведення казкотерапії діти знайомляться з казкою. Це потрібно для отримання цілісного уявлення від її тексту. Крім того, при повторній зустрічі з казкою дошкільникам буде легко зосередитися на образній лексиці, що характеризує зовнішній вигляд героя, виразно відобразити в міміці, русі емоційний стан персонажа.

Не менше уваги приділяємо уваги руховій активності дітей. Стомленість після багаторазового виконання психогімнастичних етюдів призводить до мимовільного розслаблення організму і, отже, позбавлення емоційного напруження. Лише незначну частину часу діти розташовуються на стільчиках, коли:

  • дорослий розповідає казку;
  • вони фантазують за музичною композицією;
  • вони перебувають у ролі глядачів у грі-драматизації за окремими епізодами казки.

В іграх заохочуються самостійні висловлювання дітей щодо сюжету казки, дій однолітків, власних переживань. Після завершення казкотерапії обговорення не зав'язується саме по собі, дорослий розпитує дітей про те, які ігри і вправи сподобалися, запам'яталися, ролі яких казкових героїв хотілося б виконати повторно. Якщо дитині важко сформулювати зв'язну розповідь по пам'яті, їй пропонується переглянути відеозапис окремих ігор казкотерапії. Думка дітей обов'язково враховується.

Між сеансами казкотерапії звертаємо увагу на поведінкові реакції, емоції дошкільників. Замкнутим малюкам доцільно розподіляти ролі героїв із сильними рисами вдачі (сильний ведмедик, смілива білочка). Діти, які схильні до упертості, капризів у казкотерапії зображають негативні риси характеру, коментують, складають історії про таких персонажів. Згодом можна помітити позитивні зміни, поліпшення настрою, розвиток емоційної стійкості та зв'язного мовлення кожної дитини.

Таким чином, підсумовуючи все сказане, треба підкреслити добре відомі істини: казки демонструють дітям правила і приклади поведінки, дають їм базові знання про культурне середовище, в якому вони зростають, пробуджують у дітей уяву. Ототожнюючи себе з героями казок, діти переживають нові пригоди та емоції, а найголовніше – ці казки приносять їм чимало радості.

Знаючи про це, я все більше переконуюся в тому, що казкотерапія відкриває перед нами нове поле для діяльності.

Я вважаю, що кожен педагог, який добре знає маленьких вихованців, буде знати, в який момент треба звертатись до запропонованих терапевтичних казок, а коли можна зупинитися на традиційних «Зустрічах з казкою», завдяки яким всі діти, незалежно від стану свого здоров`я , входять в чарівний світ казки.

Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вона дає кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

Актуальність і новизна «казкотерапії» є злиттям багатьох методичних, педагогічних, психологічних методів в єдиному казковому контексті і їх адаптації до психіки дитини.

У процесі використання технології, казкотерапія може органічно доповнюватися музикою.

Музикотерапія – важливий компонент психолінгводидактичного процесу, здатна глибоко впливати на емоції та почуття й цим давати стимул до творчості, посилювати продуктивність мовленнєвих процесів, активізувати дитячу інтелектуально - музичну діяльність.

При позитивних і негативних емоційних станах дітей, що мають яскраво виражений характер збудження, а також для гіперактивних дошкільників з метою урівноваження й стабілізації їх психічних станів можна використовувати такі музичні твори вітчизняних і зарубіжних композиторів, створені для дітей, як, наприклад: Е. Гріг – «Ранок»; Б.Дваріонас – «Прелюдія»; І.С. Бах – «Менует»; Т. Шутенко – «Полька-Яринка»; Я. Степовий – «Колискова»; В. Косенко – «Дощик»; В.А. Моцарт – «Веснянка»; М. Глінка – «Жайворонок»; К. Сен-Санс – «Лебідь»; П.Чайковський – «Пори року» («Березень», «Квітень»); О. Гречанінов – «Котик захворів»; П. Чайковський – «Хвора лялька»; Л. Ван Бетховен – «Елізі».

Емоційні стани дітей, що проявляються в пригніченості, депресивності, невпевненості, пасивності, у відсутності бажань та інтересів, змінюються на стабільний, дійовий, необхідний для нормальної музичної активності, якщо пропонуються для сприймання такі музичні твори, як, наприклад: С. Майкапар – «Метелик»; Ю. Щуровський – «Півник-задирака»; В. Косенко – «Скерцино»; Д. Шостакович «Шарманка»; І.С. Бах – «Волинка»; І.С. Бах – «Полонез»; Ю. Щуровський – «Український танець»; М. Мусоргський – «Гопак»; Д. Кабалевський – «Клоуни»; М.Глінка – «Полька»; Українська народна пісня в обробці М.Лисенка «Кучерява Катерина»; В.А. Моцарт – «Турецький марш»; П. Чайковський – «Нова лялька»; О. Гречанінов – «Котик видужав»; П. Берлін – «Маршируючі поросята».

У розвитку музичної діяльності дітей казкотерапію варто об’єднувати не лише з музикотерапію, а й поєднувати з іншими формами психотерапевтичного впливу, зокрема з ігротерапією, лялькотерапією, природотерапією, арт-терапією, де музика кожен раз і в кожному поєднанні з іншими засобами й формами психотерапевтичного впливу може виконувати іншу функцію.

Музика може бути прекрасним фоном і для перебігу зовнішніх мовленнєвих процесів (читання віршів, розповідання, розмірковування, описування). Будучи надзвичайним, особливим засобом розвитку емоційної сфери, музика виявляється тим механізмом, що спонукає до дії внутрішньо - і зовнішньомовленнєві процеси, примушуючи функціонувати мовлення злагоджено, гармонійно та використовувати доречні мовні засоби з розвивальною метою. Музичні твори сприяють вияву творчої уяви й фантазії в самостійному створенні дошкільниками казок. Музикотерапію важливо використовувати не тільки в розвитку творчих процесів, а й в розвитку аудіювання. Тут музика стає засобом, що розвиває імпресивне мовлення: допомагає краще сприймати й розуміти зміст текстів, які їм читають (або зверненого до них мовлення в процесі спілкування).

Отже, музикотерапія багатовекторна, багатофункціональна форма впливу на музичну і мовленнєву діяльність дітей. Вона може бути використана на будь-якому етапі породження мовлення в дітей, може забезпечити необхідне емоційне підґрунтя для активізації дитячих вербальних комунікативних процесів.

Через спокійну, релаксаційну музику можуть здійснюватися захисні механізми перетворення збудження й неврівноваженості дошкільників в стан гармонії, необхідний для розвитку творчості. Змінити настрій з пригніченого, байдужого, деструктивного допомагає яскрава, динамічно напружена музика, що заряджає оптимізмом, впевненістю, позитивними емоціями. Музика знімає напругу в дітей, допомагає легкому ніби мимовільному перебігу складних мовленнєвих процесів, що потребують довільності й усвідомленості, навмисності й цілеспрямованості, структурованості й плановості, доцільності й доречності тощо.

На своїх заняттях я використовую наступні форми роботи:

1. Казка, виконана перед слуханням музики або співами.

Коротка, цікава казка передує прослуховуванню програмового музичного твору, допомагає зацікавити дітей, налаштувати їх на потрібний лад.

2. Казки, ілюстровані музикою.

Особливий інтерес у дітей викликає слухання музики, що ілюструється казкою, розповіддю. Вони допомагають активному сприйняттю і засвоєнню дітьми нових музичних творів. Музика, що супроводжує цю історію, повинна бути простою і різноманітною за характером, темпом,засобами.музичної виразності. Як правило, супроводжуються музикою знайомі казки для дітей, іноді нові.

3. Придумування казок самими дітьми.

Використовується методика «Придумай казку». Дітям дається завдання придумати коротеньку казку (3-4речення) після слухання музичного твору.

4. Театралізація за мотивами казки. Театр ляльок.

Під час занять з дітьми розучуються короткі етюди епізоди казкового змісту («Лисичка і зайчик», «Ведмідь і бджоли» та ін.). Проводяться ігри за участю казкових героїв. Елементи казок присутні майже на кожному святі чи розвазі.

Для підвищення інтересу у дітей до казки був створений гурток « Театр - дітям», де діти з великим задоволенням реалізовують свої здібності та творчі ідеї.

Крім занять з використанням казкотерапії для того, щоб малюки вміли відрізняти і впізнавати, творити і оцінювати музичні твори, мелодії, пісні, таночки я використовую домінантні заняття з розділу «Слухання музики», які допомагають занурити дітей в атмосферу святковості, казковості, навчити перевтілюватися в різних героїв, підтримати веселий настрій, налаштувати дітей лише на позитивні емоції, передавати емоцією характер музики тощо.

Застосування принципу емоційного занурення передбачає найширше залучення дітей дошкільного віку до різних видів навчальної діяльності, зокрема самостійної інтерпретації інструментальних творів, до визначення їх навчально-розвивального потенціалу, до вибору власного репертуару .

У науково-методичній літературі постійно підкреслюється, що найпершим завданням педагога є залучення дитини до слухання музики, її глибокого сприйняття, адже відомо, що сприймання музики, як і виконання, є творчим процесом. Яскраве сприймання музики стає важливим джерелом творчого виконання. Отже, необхідно привчати дітей слухати музику, намагаючись не тільки емоційно, а й свідомо її сприймати. Так, наприклад, навіть розвиток сприйняття близьких за характером п’єс привчає їх почути в кожній з них щось особливе, притаманне тільки цьому творові, аби виявити це у власному виконанні. Знайомство з музичними творами різних жанрів і стилів дозволяє виявити характерні особливості старовинної і класичної музики, складні й прості ритми сучасної музики. Відповідний аналіз музичних п’єс сприяє усвідомленому сприйманню й розвиває активність музичного мислення. Передумовою реалізації цього принципу є відбір музичного репертуару, засвоєння якого дозволяє організувати всі види музичної діяльності дітей.

Більш заглиблене вивчення музичних творів дає змогу дитині відчути всю красу емоційних відчуттів засобами музики. Під впливом красивої, чутливої, доброї музики, у дитини з’являються позитивні, хороші емоції, які потім перетворюються на красу і доброту почуттів душі людини.

Сучасний музичний керівник під час музичної діяльності орієнтується загалом на програмовий репертуар для дітей, але водночас активно намагається його збагатити новітніми надбаннями з різних публікацій, з живого досвіду колег, з нещодавно почутого з телепередач, радіо тощо. Здається, пошук такого репертуару підпорядковується гуманній меті – оновленню змісту музично-театралізованих розваг, свят, музичних занять. Але, на жаль, за браком часу поза увагою педагогів, а відтак і дітей залишаються чудові, педагогічно спрямовані дитячі пісні, твори, мелодії, ігри, хороводи з чинних програм, з деяких давніх, але актуальних для сьогодення видань. Вони не входять у побут малюків, не стають їхніми друзями, дитячими, так би мовити, шлягерами, не спонукають їх, як емоційний сигнал, наприклад до добрих вчинків і виконання деяких доручень, до самостійних музичних проявів тощо. Через такі реалії дітей позбавляють спілкування зі значною кількістю музичних творів, виявляється незадіяним величезний виховний потенціал мистецтва! Як установити сприятливий для виховання дошкільника баланс між усталеним, програмовим, перевіреним часом і новим додатковим, нерідко тимчасовим (водночас якісно хорошим) дитячим репертуаром? Чи є такий варіант рішення, який може стати оптимальним для сьогодення?

Насамперед вважаємо, що програмовий репертуар варто збагачувати додатковим і розцінювати це загалом як позитив для музичного розвитку дітей. Усебічний досвід – педагогічний, експериментальний, науковий – підказує, що потужним резервом для встановлення бажаного балансу може стати активне запровадження програмового репертуару (переважно такого, що не обирається до свят і розваг) у повсякденну життєдіяльність дітей.

Музичний матеріал, запропонований програмою, відповідає віковим, психофізичним, мовленнєвим можливостям дітей, що забезпечує значний емоційний вплив на них музики. Вибір напрямку роботи, вибір шляхів реалізації програми залежать від логіки побудови всієї педагогічної діяльності в конкретному дитячому садку. Кожний педагогічний колектив вирішує, яким творам надати перевагу, тобто який напрямок роботи стане основним. Але це не значить, що треба обмежуватися лише репертуаром обраного напрямку, - його можна збагачувати й іншим музичним матеріалом.

Це мене спонукало глибше вивчати методичну літературу, кращий педагогічний досвід музичних керівників із цього питання. І тому я обрала темою своєї роботи «Розвиток музичних здібностей дитини через домінантні заняття». Широке поле для творчого пошуку музичних керівників відкривається при організації різних форм роботи з розділу програми «музична діяльність». Це ігри-заняття, тематичні та комплексні заняття, святкові ранки, вечори розваг, гурткова робота для більш обдарованих дітей. Особливу увагу мені хотілося б приділити домінантним заняттям.

Домінантне заняття – заняття, в якому домінує один з видів дитячої музичної діяльності. Такі заняття можуть проводитись щотижня. Але кожний раз береться до уваги тільки один з видів музичної діяльності (слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах). У ході заняття доцільно: варіювати дитяче музичне сприймання; практикувати колективне та індивідуальне виконання пісень чи рухів з творчим виконанням; здійснювати почергове виконавство дітей та дорослих. Домінантні заняття слід розглядати як одну із складових усього музично-розвиваючого комплексу. Їх мета – не лише задовольнити потребу дітей у грі-розвазі, а й формувати в них певні поглиблені навички і вміння у процесі діяльності

Щоб сформувати музичне сприймання, потрібно чимало уваги приділяти підготовці дітей до слухання музики. Вступне слово педагога можна подати у формі розповіді (повідомлення нових фактів) або бесіди (апелювання до знань, життєвого і художнього досвіду дітей). Дуже часто вступне слово поєднує у собі елементи розповіді і бесіди. У вступному слові педагог подає дітям необхідну інформацію про твір, активізує їх образне та емоційне мислення. Це допомагає глибше сприйняти музику, сприяє правильній художньої естетичній установці на переживання змісту музичного твору.

Музичний твір, як і будь-який інший витвір мистецтва, не існує поза часом і простором. Тому у вступному слові варто розповісти про ті життєві обставини, за яких автор(композитор) його задумав і написав. Д.Кабалевский свого часу наголошував, що знання "біографій художніх творів" - основа художньої освіти слухачів. Чим більше діти знають про час, коли жив композитор, про побут того часу, тим ближчою для них стає музика, тим більше вона викликає захоплення.

Виникненню уваги, бажанню слухати музику сприяє не лише те, що говорить педагог, а й як він говорить. Якщо вступне слово захоплююче, емоційне, а не мляве, сухе і формальне, - музика матиме гарячий відгук у дитячих душах. Кожному педагогу треба ретельно стежити за тим, щоб у його мовленні не було повчальності й риторики, стандартних фраз, загальних слів, за якими не стоїть конкретний зміст. Іноді перед слуханням музики зайва будь-яка розповідь. Одна-дві лаконічні образні фрази про твір можуть вразити дітей та викликати у них шляхетні думки і почуття значно глибші, аніж будь-яка попередньо заготовлена, довга промова.

Звісно, підготовка дітей до слухання музики не обмежується лише вступним словом педагога. Але саме вступне слово може найефективніше позитивно налаштувати дітей на слухання. Примусом, нав’язуванням власної точки зору або складними словесними діями неможливо розпалити інтерес дітей до музики. Тож педагогу треба бути справжнім майстром слова, аби не зашкодити процесу музичного сприймання своїх вихованців на самому його початку. Василь Сухомлинський писав: «Слово ніколи не може достеменно пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів… Слово має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів. Пояснення музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики». Про це слід пам’ятати, а тому й відчувати відповідальність за будь-який свій коментар до музики – саме він може закарбуватися у пам’яті. Позначитися на враженні вихованців про музичний твір на все життя.

Але, все ж таки, діти не завжди охоче сприймають музичні твори. В них треба розвивати це бажання, а також й уміння вслухатися в музику, сприймати її, слухати уважно, не відволікаючись, і водночас виховувати через музику позитивні почуття, риси характеру, вміння емоційно відгукуватися на музичні твори. Отже, муз керівник має зацікавити дітей насамперед якісним власним виконанням твору. Адже сприймання «живої» музики не можна замінити жодною фонограмою. Саме тому поряд з основними програмними творами Базовою програмою рекомендовано включати в цей розділ уривки з творів Моцарта. Учені довели, що його музика позитивно впливає на психічний стан людини. Дон Кемпбелл у книзі «Ефект Моцарта» розглядає, чому музика саме цього композитора так впливає на дітей? По-перше, тому що Моцарт виконував твори у чотирирічному віці, а в шість років він уже сам був композитором. Тому, за висновками вчених, його музика природніша для репертуару малої дитини, позитивно впливає на її мислення та діяльність усього організму в цілому. Крім загального сприймання музики, потрібно спонукати малят і до аналізу музичних творів, і емоційного відгуку на них, навчати уважно слухати твір до кінця, впізнавати його. Для цього доцільно періодично повторювати виконання п'єс. Окрім творів В.А.Моцарта, пропонуються для слухання музики твори П.І.Чайковського зі збірок «Дитячий альбом» та «Пори року», Ф.Шуберта з циклу «Пори року», Ш.К.Сен-Санса «Карнавал тварин», В Косенка «Дитячий альбом». Це також твори Е.Гріга «Карнавал тварин», збірка творів С.Прокоф’єва тощо. Але я доповнила репертуар і музикою, яка мало використовується в роботі з дітьми, проте має великий потенціал формування гуманістичних якостей («Чардаш» Ф.Ліста, твори Д.Кабалевського, С.Майкапара, музика О.Рибнікова, М.Дунаєвського, Р.Паулса, С.Крилатова, до мультфільмів та кінофільмів, джазові та рок-н-рольні обробки провідних світових виконавців, музика до відомих мюзиклів). Головне, щоб підібраний репертуар відповідав певним вимогам і розв’язував певні завдання:

  • залучати малюків до спілкування; викликати в них почуття симпатії один до одного, сприяти встановленню та зміцненню дружніх стосунків;
  • сприяти прояву творчої вигадки привабливими для дітей життєвими подіями й художніми сюжетами, втілення характеру музичного образу; спонукати висловлювати думки щодо прослуханих творів;
  • допомагати малятам краще засвоїти доступні і корисні для розуміння і збагачення особистості досконалі за формою музичні твори; починати роботу над усіма видами музичної діяльності зі сприймання музики, з її аналізу дітьми;
  • розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору;
  • розвивати вміння супроводжувати слухання наспівуванням, рухами;
  • вчити складати про почуті мелодії віршики, коротенькі оповідання, використовувати знайомі мелодії в іграх - драматизаціях, на святах, розвагах, в повсякденному житті.

Звісно, належне місце посіли і твори з музичного фольклору. Щоб активізувати інтерес дітей до музики, можна створити серію розповідей та показів «Казки про музику».

Свідоме сприймання настрою музичного твору, форми та інших засобів виразності допомагає дітям у правильній передачі музичного образу в русі, пісні, грі тощо. Адже треба розрізняти і різноманітний характер музики, й форму твору (вступ, частини, фрази), і різні засоби музичної виразності (динамічні, регістрові, темпові зміни, метро ритм). Дошкільники, відповідно до характеру музики, узгоджують свої рухи з її особливостями, через те вони постійно вправляються і в навичках слухання музики. Поступове урізноманітнювання почуттів веде до того, що діти в старшій групі ознайомлюються з гумором у музиці («Клоуни» Д.Кабалевського); з танцювальним жанром при чому вже з відомими відмінностями та відтінками у ньому (легка, рухлива «Дитяча полька» М.Глінки, «Вальс-жарт» Д.Шостаковича, веселий, швидкий «Гопак» Мусоргського).

Така порівняльна характеристика творів, широке знайомство з музикою мені найбільш вдається на домінантних заняттях саме з розділу «Слухання музики». Але на таких заняттях я використовую не тільки саме лише слухання, а й сюжетні музичні ігри, дидактичні ігри, під час яких намагаюся якомога менше використовувати показ, спонукаю дітей самостійно шукати рухові засоби виразності музичного образу. З цією метою пропоную такі завдання:

  • послухай музику;
  • визнач характер;
  • визнач жанр;
  • який сюжет чи картину ти собі уявив;
  • опиши своє уявлення;
  • покажи, як будеш рухатися.

Одним з улюблених видів діяльності на музичних заняттях є «творчий майданчик», де діти демонструють свої здібності у співах, танцях, творчості, грі на музичних інструментах, театральні здібності. Малята дуже люблять цей вид діяльності, із задоволенням виступають перед «глядачами», як маленькі артисти.

А з яким задоволенням діти готуються до виступів перед дорослими глядачами, адже їм конче необхідна підтримка батьків, їхнє схвалення, небайдужість, особливо якщо на святі дитина заспіває разом з батьками чи з бабусею, затанцює прощальний випускний вальс з татом чи з мамою.

Для більш ефективної роботи з малятами під час домінантних занять та занять із використанням методу казко терапії я широко застосовую технічні засоби навчання – музичний центр, проектні технології. Адже грамзапис дає можливість ознайомити дітей із новим звучанням твору, відчути багатство музичної мови в оркестровому виконанні. Також музичний керівник має змогу показати виступ музикантів (ансамблю, оркестру, соло, балет, мюзикл тощо) за допомогою відеоматеріалів. Можна спостерігати за слайдами паралельно слухаючи той чи інший музичний твір. Невід'ємною частиною в музичній діяльності є і наочність - ілюстрації, дидактичні посібники, іграшки тощо.

Систематичне поглиблене слухання музики сприяє тому, що увага дітей стає стійкішою, а вони самі – більш посидючими, поліпшується їхня пам'ять, розвивається мислення та виникає бажання слухати музичні твори. Важливо тільки, щоб на заняттях звучала високохудожня музика, доступна й зрозуміла дітям. Розвиток музичних здібностей дітей дошкільного віку в музично-казковому середовищі, в якому джерелом творчості, знань про навколишній світ виступає казка і підготовка дітей дошкільного віку до музичної діяльності в розвивальному за своєю природою музично-казковому середовищі в сьогодення є актуальним і потрібним.

Позитивна динаміка діагностики музичних здібностей дітей дозволяє зробити висновки про позитивний вплив домінантних занять та технології «казкотерапія».

Порівняльна діагностика
за 2011-2012, 2012-2013 і 2013-2014 навчальний рік

(на кінець року).

Рівень 2011-2012 2012-2013 2013-2014
Високий 3,16 % 17,71 % 23,23 %
Середній 71,58 % 70,83 % 65,66 %
Низький 25,26 % 11,46 % 11,11 %

Матеріали з досвіду моєї роботи по використанню казкотерапіїї в музичній діяльності та домінантних занять з розділу «Слухання музики» містяться в методичних посібниках «Мистецтво використання казкотерапії» та «Засіємо добром дитячі душі»

У методичному посібнику «Мистецтво використання казкотерапії» висвітлені основні завдання музичного виховання дошкільників за допомогою казки, форми та методи впровадження казкотерапії в практичну діяльність, представлені форми роботи з педагогами, дітьми та батьками. Плани роботи гуртка з дітьми дошкільного віку, річний план проведення сюжетних музичних занять на основі народних казок та консультативний матеріал допоможуть музичному керівнику урізноманітнити практичну діяльність з дітьми. Адже пережиті казкові ситуації допоможуть дошкільникам позбавитися агресії, егоїзму, замкнутості, психологічно і морально підготуватися до реальних життєвих проблем.

У методичному посібнику «Засіяти добром дитячі душі» висвітлено основані завдання музичного виховання як складової художньо-естетичного розвитку дошкільників, сформульовано структуру та завдання домінантних занять.

Посібник містить увесь необхідний матеріал щодо організації та проведення домінантних занять з музичного виховання з розділу «Слухання музики», рекомендації щодо функцій музичного керівника дошкільного закладу з питань організації музичного виховання з урахування психологічних особливостей сприймання музики дошкільниками.

Подані планування домінантних занять для усіх вікових груп, зразки конспектів цих занять, музичні творчі казки, ілюстративний матеріал допоможе правильно організувати роботу з дошкільниками.

Отже, дошкільне дитинство є сприятливим періодом для розвитку музичних здібностей. Діти у цьому віці надзвичайно допитливі, у них є прагнення до пізнання навколишнього світу. Вихователі, музичні керівники, заохочуючи допитливість, спонукуючи дітей до потреби у набутті знань, залучаючи їх до різних видів діяльності, сприяють розширенню дитячого світогляду. Від того, наскільки якісно і своєчасно були використані ці можливості, багато в чому залежатиме розвиненість музичних здібностей та творчий потенціал дорослої людини.

Використані джерела інформації:

  1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Міністерство освіти і науки України, Акад. пед. наук України; наук. ред.. та упоряд. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2008.
  2. Гелунова А.М. У світі музики. Розробки занять для дітей від 4-6 років /А.М.Гелунова, В.В.Чиркіна. – Х.: Вид. група «Основа», 2008.
  3. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К.: Богдана, 2012.
  4. Дитина: Методичні рекомендації програми виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К.: Богдана, 2012.
  5. Зінич Р.Т. Формування емоційної чутливості дитини до музики // Дошкільне виховання. – 1970. - №5.
  6. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Путь к волшебству. Теория и практика сказкотерапии.— СПб.: «Златоуст», 1998.
  7. Музичні театралізовані казки. С.Я.Школьник, Л..С.Загребельна, Н.Л.Келіна –Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2008.
  8. Музичне виховання у дошкільному закладі: Збірник методичних матеріалів / Упор. І.А.Романюк. – Тернопіль: Мандрівець, 2007
  9. У світі музики. Розробки занять для дітей 4-6 років /А.М.Гелунова, В.В.Чиркіна. – Х.: Вид. група «Основа», 2008.
  10. Шалімова Л. Л. Казкотерапія як засіб розвитку дошкільнят. — Х.: Вид-во «Ранок», 2013.
  11. Школьнік С.Я. Подорож чарівним лісом: збірка мовних музично-ритмічних занять для дітей 5-6 років. – Х.: Світ дитинства, 2003.
  12. Шоломович С. Сприймання музики // Дошкільне виховання. – 1970. - №3.

Матеріали до роботи:

Музичні казки для дошкільнят
Зразки конспектів домінантних занять

Прикріплені файли
Джерело: Острів знань
Автор: Васіна В.А., музичний керівник ДНЗ «Сонечко», Середа С.О., вихователь ДНЗ «Сонечко»

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна