Закрити
Обрядове свято закосичення за участю батьків "Плетися коса – родися краса"
01 Червня 2016, 13:21 , Переглядів: 5360
FacebookTwitterLivejournal
Обрядове свято закосичення за участю батьків Фото: club.foto.ru А я просто українка - україночка. Автор: proffkom

Сценарій відкритого виховного заходу. Робота учасника IV Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень".

Анотація:

Мета: формування національної свідомості дітей засобами українського народного фольклору, єдність виховного процесу сім’ї, дитини і дошкільного навчального закладу.

Актуальність даної роботи зумовлена завданнями національної системи виховання, Базового компоненту дошкільної освіти, програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» та інших чинних програм, регламентованими Державною національною програмою «Освіта», концепцією дошкільного виховання в Україні.

Для дітей дошкільного віку найбільш природним є музично-естетичне навчання і виховання, побудоване на етнонаціональній основі. Традиційний дитячий фольклор становить невід’ємну частину практичної народної педагогіки. Перебуваючи у нерозривній органічній єдності з природою, побутом, працею людей, зрозумілі твори народної спадщини допомагають дітям з самого раннього дитинства активно пізнавати оточуючий світ і своє "Я" у ньому, спілкуватися, емоційно проявлятися, вивчати рідну мову, культуру та звичаї свого народу. Музичний фольклор, як першооснова музичної культури, є найкращим підґрунтям для музичного виховання дошкільників, формування у них музичних здібностей. Тому використання на святі засобів українського національного фольклору не тільки обумовлює успіхи дітей в музичній діяльності, а й впливає на підвищення їхнього інтелекту, сприяє розумовому й загальному розвитку особистості.

Автор переконаний, що духовність, національну свідомість, почуття людської гідності, вміння зберігати національні звичаї і традиції потрібно формувати з перших років життя разом з закладом і родиною. Щоб діти по-справжньому пізнали свій народ та інші народи, вони мають змалечку залучатися до участі в святах та розвагах з використанням українського дитячого музичного фольклору.

Новизна роботи полягає в органічному поєднанні народознавчого аспекту з сучасними технологіями., безпосередньому залученні батьків до участі в святі, зокрема обрядах закосичення дівчат та підперезання хлопців.

Програмовий зміст:

  • ознайомити дітей та батьків з  давніми народними обрядами та звичаями, розкрити зміст народних традицій;
  • розвививати у дітей бажання співати, водити хороводи, грати в українські народні ігри;
  • виховувати почуття прекрасного, естетичний смак
  • формувати усвідовмення ставлення дітей до свят, традицій свого народу, залучати батьків до безпосередньої участі у святах;
  • виховувати почуття прекрасного, естетичний смак;
  • ознайомити з жартівливими і обрядовимим піснями, народними танцями, приповідками, прикметами;
  • виховати почуття національно гідності, поваги до традицій власного народу.

Обладнання: віночки для кожної дівчинки; стрічки, гребінці, крайки; магнітофон із аудіозаписими: Н. Матвієнко «Квітка-душа», П. Зібров «Доня моя, донечка»; канат; шнурівки, хустинки, прищіпки.

Підготовка до свята: вивчити з батьками привітальні слова.

Хід заходу:

(Зала прикрашена під українську хату)

Ведуча 1:

Добрий день, люди добрі, щиро вітаю вас у своїй господі,
Ласкаво прошу у світлицю, де пісня, казка, звичаї живуть.
Де пахне васильочок і пшениця, де рушники узорами цвітуть.
Ось вже скоро до моєї господи завітають парубки й дівчата.

(під музику забігають дівчатка з віночками в руках).

Дівчинка 1:

Надійшла весна прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна,
Наче дівчина в вінку. Зацвіли луги, діброви,
Повно гомону й розмови і пісень в чагарнику.

Дівчинка 2:

Ой, виходьмо, дівчата сьогодні на вулицю,
Весну красну стрічати, весну красну вітати.
Будем весну стрічати та віночки сплітати.
А віночки сплітем, хороводом підем.

Хоровод з віночками «Розлилися води»

Дівчинка 3:

Добрий вечір, вашій хаті, пані господиня,
Чи тут буде свято з танцями та співом?

Ведуча 2:

Добрий вечір, так, звичайно. Прошу всіх, заходьте. В нашій хаті завжди раді любим, милим гостям.

(дівчатка сідають).

А де ж це наші хлопці?

(співаючи «По дорозі жук, жук» заходять хлопці.)

Хлопчик 1:

Добрий вечір, господине! Пустіть гостей в хату.
З дівчатками-щебетушками гарно погуляти.

Ведуча 2:

Заходьте, заходьте, на лаві сідайте. Будем наше свято вже розпочинати.

Шановні гості, любі діти, дозвольте вас оповістити, що готувались ми завзято на сьогоднішньому святі закосичити дівчат, щоб були помічницями мамам, а хлопців підперезати, щоб козаками росли і нашими захисниками.

Ведуча 1:

Наставав час, коли дівчинка ставала помічницею, їй довіряли якусь роботу, залучали до родинних справ, турбот. Дівчинці вже заважало розпущене волосся. Тому треба було його підбирати, а точніше – заплітати.

Та не міг наш народ не відзначити такої події в житті дівчинки. Тому народився гарний, ніжний, дивної краси, великого змісту обряд першого закосичення. Виросли і ваші донечки. Час їх закосичити, щоб помічницями для родини були.

Ведуча 1:

Але перш ніж волосячко вбирати, треба перевірити, чи навчилися дівчатка чогось, чи й справді подорослішали.

Дівчинка 4:

Кошенятко чеше вуса лапками двома,
На базар пішла матуся, вдома я сама.
Підмету гарненько в хаті, молока дам кошеняті,
Своє ліжко застелю, квіти в горщиках поллю,
Заплету я кіски русі і чекатиму матусю.

Дівчинка 5:

Застеляю ліжко вміло, підбиваю подушки,
Узяла пахуче мило і вмиваюсь залюбки.
Вмившись, візьму я гребінчик, гарно кіску розчешу,
І на самий її кінчік туго стрічку пов’яжу.

Дівчинка 6:

Хоч на зріст я ще маленька, в мене кіска ще тоненька,
Та робити дещо вмію – ось тарілочку помию,
Ось кімнату підмітаю, вранці квіти поливаю.
Всього я сама навчуся, бо роботи не боюся!

Дівчинка 7:

І я у мами помічниця, мамі я допоможу.
Складу книги на полиці, брата спати положу.
На столі поприбираю, квіти на вікні поллю,
Доки мама відпочине, ляльці плаття поперу.

Пісня «Маленька помічниця»

Гра - естафета «Розвісимо білизну»

(Дорослі натягують шнурівку;дівчатка шикуться у дві колони перед ними лежать хустинки і прищіпки. Дівчатка по черзі підбігають і розвішують хустинки одна біля одної).

Ведуча 2:

Є святкових днів багато, нам усіх і не згадать,
Серед них і наше свято – закосичення дівчат.

(дівчатка роблять коло в центрі зала)

Мами, просимо стати позаду ваших доньок.

(мами стають).

Набирала матусенька воду з криниці і промовляла.

Мама:

Водичка – студеничка з чистої кринички,
Я тебе раненько взяла, як сонечко засіяло.
А у тій водиці - лик Святої Дівиці.
То Матінка Божа сміється – у купіль вода свята ллється.
Водичка святая, здоровая і живая,
Очисть наших діточок, роду нашого квіточок.

Ведуча 1:

А зараз, шановні матусі, просимо Вас перехрестити святою водичкою своїх діточок і на навчання благословити.

(мами хрестять водою дівчаток і передають по колу тарілочку з водою).

Ведуча 1:

Візьміть стрічечки і заплетіть їх у косички своїх діток, а в кого коротке волосячко, то прикажіть: «Рости коса до пояса, від пояса до п’яти, щоб була така, як ти», і обов’язково волосячко виросте.

(роздають гребінці і стрічечки).

Плетися коса, розумнішай голова,
Родися краса, добрішай душа.

Ведуча 1:

А тепер, дорогі матусі, тричі обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок і зробити сильнішим своє матиринське благословіння.

(мами беруться за руки і під музику обходять дівоче коло. Сідають на місця).

Дівчинка 8:

Щоб коса була густа і пишна, мама її мила у барвінку та вишні,
Щоб волосся сонечком сіяло, шавлію й ромашку додавала.

Дівчинка 9:

Щоб росла коса міцна й красива, у кропиви силу попросила.
На голівку колиновий цвіт поклала,
щоб мене щаслива доля не минала.

Ведуча 2:

Наші дітки ще й жартувати вміють.

Дівчинка 10:

Мама донечку пита: «Доня моя мила,
Ти в акваріумі рибкам воду замінила?»
«А навіщо – каже доня – так міняти скоро?
Ще не випили тієї, що налили вчора.»

Хлопчик 2:

Навіщо косички дівчатам, ніяк зрозуміти не міг.
На них треба стрічок багато, і клопту менше без них.

Хлопчик 3:

Проте косички довгі всім радують серця,
Тому, що ті косички дівчаткам до лиця.

Хлопчик 4:

Мені коси не треба, я – хоч куди козак!
А що я теж красивий – то це помітно й так!

Жартівлива пісня – танець «Що на нашій вулиці»

Ведуча 2:

Хлопчики й дівчатка не сваріться, помиріться, в гарнім танці закружіться.

Парний український танець.

Ведуча 1:

Дорогі хлопчики, прийшов час і вам розказати й показати, чого ви навчилися, що вже вмієте.

Хлопчик 5:

Я за шию обійму тата любого й скажу:
«Милий, любий, мій рідненький, ой який ти дороргенький».

Хлопчик 6:

Ти мене навчив усьому, все тепер роблю по дому:
Забиваю цвяхи в двері гарно щоб було в оселі.
Ремонтую сам стілець. Ось який я молодець!

Хлопчик 7:

Я у тата помічник помагати йому звик.
Взяв він мене у машину і сказав: «Рушаймо, сину!
Придивляйся і учись, щоб на зміну став колись.»

Пісня «Ми маленькі козачата»

Ведуча 1:

Ну що, шановна громадо, давайте вирішувати, чи гідні наші хлопчики ставати козаками?

Гості:

Гідні!

Ведуча 1:

Добре, тоді виходьтебатьки і ставайте поза своїми хлопчиками.

(батькі стають за хлопчиками).

І благословіть своїх дітей.

Тато:

Благословляю тебе на шлях праведний, щоб ти людиною мужньою та справедливою зростав.

Ведуча 1:

А тепер візьміть пояси і підпережіть своїх синів, щоб справжніми козаками були, вашими помічниками і захисниками своєї родини. (батькі підперезують хлопчиків).

Ведуча 1:

Відтепер ви не просто хлопчики, а козаки – захисники і помічники свого роду. Дорогі козаки, покладіть руку на серце та подякуйте своїм батькам за любов, за ласку, за терпіння.

Хлопчики:

Дякуємо!!!

Ведуча 1:

Батькі, привітайте своїх дітей поцілунком.

(батькі сідають).

Чи придалось вам спритності, як ви стали козаками, зараз перевіримо.

Гра-естафета « Перетягни канат»

Ведуча 2:

Наші дітки вміють і танцювати, і співати, ростуть справжніми помічниками для своїх батьків. Тому що наша Україна споконвіку славиться роботящими, хазяйновитими, здібними, талановитими людьми. І ми не маємо права забувати її давні звичаї, традиції, тому що, як говорить одне мудре прислів’я: «Хто минуле забуває, той майбутнього немає».

Дитина 1:

Ми українці – велика родина. Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина.
Рідна земля для нас всіх – Україна!

Дитина 2:

І живуть тут люди добрі й працьовиті,
І скажу, до речі, ще й талановиті.
Землю засівають, пісні співають, на бандурі грають,
ще й вірші складають.

Дитина 3:

Мама, тато, брат, сестричка, і всі інші з мого роду,
Всі належать до одного українського народу!

Дитина 4:

Бо родитись українцем – це велика честь і слава.
Рідний край свій боронити – найважливіша справа!

Пісня «Україна»

Ведуча 2:

Ми співали, танцювали, гарні вам вірші читали,
довгі коси заплітали, хлопців всіх підперезали.
Час прийшов усім прощатись.

Ведуча 1:

Прощавайте, добрі люди, хай Вам щастя й доля буде.
Не на день і не на рік, а на довгій – довгій вік.

Загальні висновки музичного керівника про ефективність проведеного заходу:

Діти та батьки з великим захопленням поринули у світ народних звичаїв та традицій, зокрема, обрядів закосичення та підперезання, емоційно співали, весело танцювали та грали в ігри; батьки з задоволенням виконували відведені для них ролі, підтримували своїх дітей.

Вдалося відкрити дітям і батькам давні народні звичаї, що сприятиме вихованню любові і поваги до обрядовості, ціннісному ставленню до звичаїв і традицій рідного краю.

Джерело: Острів знань
Автор: Ткачук Ірина Миколаївна, музичний керівник ДНЗ (ясла-садок) №11 "Пізнайко", м. Івано-Франківськ

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна