Закрити
Проектні технології в артпедагогіці
09 Березня 2016, 12:22 , Переглядів: 2271
FacebookTwitterLivejournal
Проектні технології в артпедагогіці Фото: deniska.kharkov.ua Проектні технології в артпедагогіці

Досвід широкого використання арт- та казкотерапії як засобу розвитку соціальної компетентності та позитивної самооцінки у дітей дошкільного віку, розвитку творчих та пізнавальних здібностей. Робота учасника IV Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень".

У центрі сучасних технологій навчання і вихо­вання знаходиться особистісно орієнтована модель, основною метою якої є індивідуальний розвиток кож­ного вихованця.

Кожна дитина, діючи у світі предметів, приро­ди і стосунків, здобуває свій досвід, свої унікальні уявлення. Ці уявлення, її ставлення до них, до себе і до інших, дії присвоєння і перетворення і є її осо­бистістю.

Створення умов для соціалізації дитини в до­шкільному закладі — першочергове завдання педаго­гів. Ураховуючи те, що через казку лежить найваж­ливіший шлях до серця дитини, вихователі нашого дошкільного закладу широко використовують її в практиці роботи як засіб розвитку соціальної компетентності та позитивної самооцінки у дітей дошкільного віку, розвитку творчих та пізнавальних здібностей. Адже у ній гармонійно поєднуються реальне й фантастичне, зача­ровуючи малих красою українського слова — мудрого, доброго, оптимістичного. Значення казок у вихованні дітей важко переоцінити. Це не лише скарбниця народної мудрості, а й невичерп­не джерело розвитку емоційної сфери і творчого по­тенціалу дитини. Казка збагачує соціальний і предмет­ний досвід, живить комбінаторну здатність розуму, показує способи розв'язання моральних суперечностей, і, до того ж, у ній завжди перемагає добро.

Адже що таке казка? Це відображення наших мрій, своєрідний план дій на подальше життя. Якщо навчити дитину правильно сприймати казку у дитинстві, то її світ і світ людей, які її оточують, зміниться на краще Діти інтуїтивно просять про­читати казку. Під час читання во­ни відчувають вплив казки, яка:

  • заспокоює нервову систему — після читання казки діти швид­ко заспокоюються і засинають як удень, так і на ніч.
  • допомагає позбавитися комп­лексу неповноцінності, надає впевненості у собі — діти пере­живають момент перемоги ра­зом із позитивними героями казки і відчувають себе теж по­зитивними, сильними, непере­можними.
  • викликає позитивні емоції — діти радіють, коли в кінці казки добро перемагає зло.

Споконвіку старші покоління передавали в казках своїм нащадкам власний світогляд, морально-етичні та естетичні принципи, мрії про нездо­ланність добра і правди, про щасливе життя.

Мудрі батьки, виховуючи дитину, не поспі­шають карати її, а розповідають історію, казку, з якої дитина сама розуміє, у чому полягає її провина. Адже казка говорить до найсвітлі­шого, що є у дитячому серці, вона допомагає малюку пізнати закони природи, вчить співпереживати, розвиває здібності та фантазію. Слухаючи цікаві казки, дитина інтуїтивно відчуває, який герой добрий, а який злий, який чинить правильно, а який — ні. У кінці казки добрий герой завжди перемагає лихого, і дитина підсвідомо розуміє, що зло карається, а добро винагороджується. Отже, не доводиться по сто разів повторювати дитині: «Цього не роби, це погано!». Вона і так уже цього навчена через казку.

Сьогодні процеси урбанізації, технологізації життя, погіршен­ня стану екології, поява великої кількості механічних іграшок призвели до того, що діти дедалі більше віддаляються від народного фольклору, хоча ще в давнину люди знали, що казка вихо­вує, вчить, лікує. Нині казкотерапія стає все більш популярною в педагогічній практиці. Мета казкотерапії — не змінювати та переробляти дитину, не вчи­ти її якихось поведінкових навичок, а дати їй можливість бути самою собою. Відомо, що казкотерапія дає змогу здійснювати корекційно-відновлювальну та розвивальну робо­ту з дітьми, надавати їм психологічну допомогу.

Сутність артпедагогіки полягає, перед усім, у тому, що вона впливає на морально-етичні, естетичні та комунікативно-рефлексивні основи особистості і сприяє формуванню у дитини навичок соціальної поведінки за допомогою мистецтва. Окрім того, артпедагогіка допомагає малечі долати власні психологічні труднощі, відновлювати емоційну рівновагу, перемикатися з негативних переживань на позитивні почуття і думки. Отже, застосовуючи різні артпедагогічні техніки, можна отримати чудові можливості в навчанні, вихованні й загальному розвитку дошкільників. Одним з найпопулярніших і цікавих напрямів артпедагогіки у нашій роботі ми сьогодні поділимося з Вами. Це наш найулюбленіший напрямок – казкотерапія, яка дозволяє працювати педагогу з дітьми через казку.

Різні види ігор та вправ з казкою — це природна і доступна кожній дитині форми діяльності. Що ж відбувається з нею під час такої гри? Дитина часто не може висловити свої переживання, страхи. І тут їй на допомогу приходять ігри з казковими героями.

Програючи ситуації, що схвилювали її, за допомогою іграш­кових фігурок та казкових персонажів, створюючи картину власного світу за допомогою казкового сюжету, дитина звільняється від напруги. А найголовніше — вона «набуває безцін­ного досвіду символічного вирішення безлічі життєвих ситуацій, адже в справжній казці все закінчується добре». Цей досвід потра­пляє у несвідоме (поки що глибинний сенс дитиною може й не усвідомлюватися). Якийсь час воно активно асимілює новий ма­теріал у наявну систему світосприйняття. І настає момент (термін для кожного індивідуальний), коли можна відзначити в поведінці дитини певні зміни, вона починає застосовувати в реальності свій «казковий» досвід!

Заняття та ігри з казковими персонажами піднімають у дітей настрій, викли­кають радість, дозволяють зробити процес виховання й навчання природним, приносять щастя відкриття й задоволення.

Перенесення традиційних педагогічних занять у казкову площину дає більший ефект, ніж стандартні форми навчання.

По-перше, істотно посилюється бажання дитини дізнаватися щось нове, експериментувати і працювати самостійно.

По-друге, в іграх за казковими сюжетами гармонійно й інтенсивно розвива­ються всі пізнавальні функції (сприйняття, увага, уява, пам'ять, мис­лення), а також і мовлення.

По-третє, удосконалюється розвиток наочно-ігрової діяль­ності, що надалі сприяє розвитку сюжетно-рольової гри та комуні­кативних навичок поведінки дитини

По-четверте, розв’язання казкових ситуацій здатне стабілізувати емоційний стан вихованців, що найактуальніше в роботі з дітьми з особливи­ми потребами.

По-п’яте, діти навчаються розуміти себе та оточуючих, у них формуються навички позитивної комунікації.

По-шосте, подорожі Країною казок відкривають потенційні можливості дошкільника: розвивають фантазію, творчість.

Робота з казкою сприяє емоційно-ціннісному розвитку наших вихованців. Казка близька дитині за світовідчуттям, адже у дитини дошкільного віку емоційно-чуттєве сприйняття світу, їй ще не зрозу­міла логіка дорослих міркувань. А казка і не вчить безпосередньо. У ній є лише казкові образи, якими дитина насолоджується, визнача­ючи свої симпатії. У казці завжди є чітка межа: це — Добро, а це — Зло, цей персонаж — поганий, а цей — хороший. І малюк дізнається, що добро обов’язково переможе. Це упорядковує складні почуття ди­тини, дає змогу дітям не лише засвоїти складні реалії дорослого світу, а й емоційно прожити їх разом з казковими героями, зберегти віру в добро і справедливість.

У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації наших вихованців. Участь у інсцену­ванні казок дає дітям змогу вправлятися у спілкуванні як вербальни­ми, так і невербальними засобами — мовою жестів, рухів, міміки. Тісне переплетення відповідної музики, пластики, емоційних та рухових етюдів сприяють формуванню невербальних засобів вираз­ності. На «казкових заняттях», які ми проводимо з дітьми, вони бага­то рухаються, перевтілюючись у птахів, рибок, ельфів, морські хвилі тощо. Діти вчаться передати різні емоційні стани героїв, зокрема: страх, сум, огиду, гнів, душевний та фізичний біль, відчуття провини.. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спону­кає дітей поділитися враженнями, що дуже важливо у роботі з роз­витку мовлення дошкільників.

Казка, що є невід'ємною частиною освітнього процесу, дає змо­гу педагогам ефективно розв'язувати розвивальні, навчальні та ви­ховні завдання. А для того, щоб казка могла супроводжувати дитину протягом дня, ми обладнали в кожній групі «Куточок мрій» або «Куточок казки», невід'ємною частиною яких є книги з улюбленими казками, настільно-друковані ігри, ілюстративний матеріал, театраль­на ширма, ляльки, театральні костюми та різні види театрів: тіньовий, настільний, фланелеграф, ляль­ковий.

Обов’язково один раз на місяць у дошкільному закладі проводиться День казки. Дуже важливо, щоб у цей день діти особливо відчували легкість, радість спілкування, жарт, гумор, тому напередодні «Дня казки» ко­жен вихователь обговорює колективну співтворчість під девізом: «Робимо все разом, обов'язково цікаво і з користю».

Починаючи зранку, у різних вікових групах діти спілкуються з улюбленими казковими героями. Вихователі не просто розповідають казки, а за допомогою їхніх моральних устоїв дають поняття про Добро і Зло, про те, як необхідно навчатись прощати, бути терплячими та безкорисними, ставлять дітей перед вибором. Кож­на дитина потрапляє в таку ситуацію, коли повинна приймати рішення, здійснити вчинок, можливо по­жертвувати своїми інтересами заради інших людей.

Для цього, познайомивши дошкільнят зі змістом казкової опові­ді, вихователі обов’язково розглядають сюжет, визначають характери героїв, оцінюють їхні дії, запитуючи у дітей, хто з пер­сонажів їм найбільше сподобався або ні та чому, аналізуючи деякі стрижневі фрази та об­разні слова.

Побудова ланцюжка послідовних подій допомагає дітям краще зрозуміти й відчути сюжетну логіку казки, «про­жити» разом із героєм його життя. Для цього вихователі пропонують дітям за­зирнути в минуле чи майбутнє пер­сонажів: уявити, що було раніше з тим, а чи іншим героєм, що могло б відбутися далі. (Скажімо, розповідають, як усе складеться для Колобка, ко­ли він повернеться до баби й діда; як зміняться характер та життя Кози-Дерези після того, як її виженуть із Зайчикової хатки).

Ось така «прогулянка в мину­ле казкових героїв» має виховне спрямування. Фантазуючи, ди­тина вчиться не лише осмислю­вати описані події, а й аналізу­вати певні життєві ситуації, передбачати наслідки конкретних дій та вчинків і можливі ре­акції на них одноліт­ків та дорослих, які її оточують.

Так дошкільнята спробу­вали проаналізувати дитинство Баби Яги, щоб дізнатися, чому ж вона потім стала ли­хою та потворною. А може, дівчинка бу­ла гарненькою та жва­вою, і звали її Ягуся. Та одного разу, послизнулася, зламала ногу й не змогла вже, як раніше, бігати та стрибати. Відтоді діти не запрошували її до гри, й вона почала сумувати, а далі зовсім припинила стежити за собою і, зрештою, стала негарною, злою і під­ступною. Чи ж можна було допомогти їй раніше і як саме? А що б таке при­думати зараз, аби від­вернути Бабу Ягу від зла?

Розповідаючи ді­тям казку, вихователі про­понують їм са­мим зарадити головному ге­роєві у його пригоді, не залучаючи до цього інших персонажів. Подібний аналіз спочатку проводиться на матеріалі вже знайомих дошкільнятам казок і лише згодом вихователі перехо­дять до розв'язання проблемних ситуацій у нових. Наприклад: як Зайцеві з казки «Зайчикова хатка» можна було б і без сто­ронньої допомоги вигнати Лисицю зі сво­єї оселі? (Забити в ній вікна та двері, а Лисиця, коли зголодніє, сама почне про­ситися, щоб її випустили. Або ж уночі влаштувати гармидер біля хатки, закри­чати: «Мисливці йдуть!», і Лисиця, яка боїться мисливців, сама втече). А як би Колобок заховався від голодних звірів? (Він міг би обмазатися медом і покачатися по соснових голках, то й став схожим на їжачка) і т.д.

Спробуйте й ви запропонувати малюкові уявити себе кимось із тих, хто діє у казці, й розповісти, що він відчув би, як сприйняв би кон­кретну подію, залежно від того, чиїми очима зараз «ди­виться» на неї. А як поставився б до подібної ситуації інший казковий герой? Адже сприйняття добра і зла у різних персонажів неоднакове й часто навіть зовсім про­тилежне. Баба Яга чи Змій, напевно, вбачають у добрих вчинках зло щодо себе; Дідова ж Дочка сприймає їх як надання допомоги ближньому і як радісну подію. Тобто сам характер сприйняття вчинків залежить від ціннісних орієнтацій та морально-етичних уявлень кожного пер­сонажа казки.

У цьому разі для дитини стає можливим не лише зро­зуміти стан героїв, їхній настрій і висловити свою думку щодо подій, які відбуваються, і тих моральних ціннос­тей, що випливають із них. Вона ще й може немовби прожити кілька життів і завдяки цьому збагатитися нови­ми враженнями та почуттями, пізнати діалектику існу­вання й ціннісне самовизначитися.

Інша пропозиція дітям — умовно написати листа улюбленому казковому героєві й поділитися з ним влас­ними враженнями, висловити свої побажання або про­хання. Так у дитини з’являється змога сформулювати думки й відшліфувати їхню словесну форму, щоб вони стали зрозумілими всім, а це особливо важливо для її мовленнєвого розвитку.

Ігри за змістом казки (казок), ігри із залученням казкових персонажів та ігри-бесіди будуть особливо гострими й цікавими, якщо мова піде про позитивного героя, який не зовсім гарно виглядає зовні чи має певні фізичні вади (наприклад, Кривенька Качечка), а нега­тивний, навпаки, має ошатний, привабливий вигляд. У такий спосіб можна перевірити дітей, чи розуміють вони зовнішню та внутрішню красу людини. Це, ймовірно, ускладнить вибір персонажа, якому надається перевага. Орієнтуючись на зроблений дитиною вибір, дорослий може визначити і проаналізувати її уподобання та моральні цін­ності. Крім того, завдяки подібній ситуації він зможе ненав'язливо впливати на неспівчутливе ставлення декого з дітей до позитивного героя і змінити його таким чи­ном, що ця думка вважатиметься власною, самостійною.

Змінити погляд дитини на непривабливий зовнішній вигляд позитивного персонажа допоможе звертання цього героя до неї за допомогою чи порадою. Зазви­чай малі пропонують йому випрати одяг, зачесатися, ви­готовити оздобу з природного матеріалу, і, навіть, самі згодні взяти участь у цьому. Не менш охоче вони долу­чаються й до перевиховання негативних персонажів, на­вчають їх самостійності, допомагають оволодіти різними позитивними навичками.

Читаючи чи переповідаючи дошкільнятам казки, особ­ливу увагу вихователі звертають на роботу зі словами, спрямо­вану на розвиток мовлення. Адже можна виділити стрижневу фразу: "Без праці — немає добра" ("Дві вивірки"), "Добром і ласкою можна зробити значно біль­ше, ніж гнівом" ("Сонце та Вітер"); пригадати образні вирази, примовки. А ще дітям будуть корисними проблемні запитання, наприклад:

  • Як ти гадаєш — чи всі багатії скупі й зажерливі? Ти зміг би поступитися своєю улюбленою іграшкою чи річ­чю, якби це зменшило страждання іншої людини? ("На­званий батько");
  • Що краще взяти з лісу на дрова — зе­лені деревця чи сухі гілки й мертві стовбури? Чи то добре, коли всі тебе бояться? ("Про липку й зажерливу бабу");
  • Що таке дружба? Як треба поводитися, щоб мати надій­них друзів? ("Добрі брати");
  • Як ми називаємо почуття тих людей, які ніколи не забувають про добро, що їм колись зробили? (Вдячність);
  • Пригадай випадок зі свого життя, коли ти був вдячний іншому ("Ведмідь і мишка");
  • Що означає любити маму? Як ти розумієш вислів: "У те­бе добра душа?" ("Три доньки").

Після прослуховування казок педагоги проводять за ни­ми ігри морально-етичного спрямування.

«Хто у світі найлихіший?». Метою гри є виявлення лихих та підступних казкових персонажів, опис їхньої зовнішності, характеру, способу життя, звичок, помеш­кання. Вихователь спонукає дітей до аналізу: чи може існувати казка без таких персонажів? Яку роль відігра­ють вони у розвитку сюжету твору? Для кого ці герої є злими і чому саме, а хто трактує і сприймає їхні риси та дії зовсім протилежно? (Хто вважає Бабу Ягу доброю та лагідною? Напевно, для Змія вона є доброю жінкою і вірним другом).

«Хто у світі найдобріший?». Гра про­водиться аналогічно, але на цей раз ана­лізуються вчинки позитивних героїв. Ді­ти визначають, які герої їм найбільше сподобалися, на кого з них хотілося б бути схожими і чому саме.

«Хороший — поганий». У грі перед­бачається спроба виявити позитивні та негативні риси характерів казкових ге­роїв, оцінити їхні вчинки. (За що можна було б похвалити Бабу Ягу? Яка користь для Змія у тому, що він має три голови?)

«Чудодійні слова». Гра заохочує дошкільнят віднахо­дити в тексті казки найвагоміше. Це можуть бути «чарів­ні» слова та примовки, а також слова зі смисловим на­вантаженням. Скажімо, діти розмірковують від імені певного персонажа про його дії та вчинки, за якими він сам не лише може оцінити те, що відбувається, а й свою роль у ньому. Тобто йдеться про початки самовизначення й позитивного самоутворення. (У казці це, зазвичай, ка­яття псевдогероя, відмова від хибних ідей та цінностей, а відтак прагнення до самовдосконалення).

«Навпаки». Тут відомим казковим персонажам нада­ються прямо протилежні риси характеру. Скажімо, За­єць стане дужим та сміливим, а Вовк — маленьким і слаб­ким; чи то Баба Яга починає робити хороші вчинки.

«Коли б я міг». Ця гра допомагає засобами казково­го, уявного викликати в дітей бажання здійснювати ре­альні добрі справи. ("Якби я міг стати невидимим, пере­творитись у сонце чи вітер, то прагнув би ...").

«Наші сонячні друзі». Завдяки спілкуванню казко­вих героїв із Сонцем, яке подарує їм свої гарні сонячні якості, діти мають змогу перетворювати негативних ге­роїв у позитивних.

«Мудра Сова». Розумні поради допомагають дітям роз­в'язати пригадувані ними неприємні ситуації із казок більш справедливо. (Ледачі кошенята, або ведмежата, чи Круть і Верть залишилися голодними і т.д.).

За допомогою таких прийомів відповідають не тільки 6-7 дітей, а й усі діти складають оповіда­ння, ставлять запитання героям тощо. Діти вчаться працювати у парах, а старші дошкільники – в підгрупах. Діти переживають до­лю героїв в іграх-драматизаціях, іграх-інсценізаціях. Педагоги намагаються донести іскру своєї душі до дитячих сердець у театральних виставах, де беруть участь вихователі, діти, батьки, адже вони вірять, що наші вихованці понесуть часточку казки у своєму серці й у доросле життя.

Ми впевнені, що казка – незмінний супутник дитинства. Вона впливає на духовний світ дитини, заохочує її до набуття нових знань та умінь, створює певні зразки поведінки, сприяючи формуванню високих моральних цінностей та позитивного світогляду дитини, не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів. Словесно-емоційна форма її науки цілком невимушене підводить дитину до самостійних висновків: чому саме слід пово­дитися добре; чому лише гарні вчинки дають справжню втіху. В народних казках, часто з м'яким гумором і тонким психологічним підтекстом, висміюються негативні моральні якості та риси: жадібність, лінощі, хвалькува­тість тощо.

Вміла робота з казкою допомагає виховати в дитини чуйність і доброзичливість, милосердя й співчуття — ри­си, які допомагають формувати справжню Людину.

В роботі з дітьми нам допомагає використання освітніх технологій, орієнтованих не тільки на передачу готових знань, а й на формування вміння розуміти та визнавати іншу точку зору, організацію творчої співпраці, повагу до особистості дорослого чи малюка. Ми вважаємо, що одним із ефективних методів, що сприяють модернізації освітньої системи, є творче проектування.

Метод проектів допомагає нашому колективу реалізувати діяльнісний підхід у навчанні, застосувати набуті знання й уміння та інтегрувати їх під час роботи. Це дає можливість дорослим та дітям об'єднуватися за інтересами, забезпечує різноманітну рольову діяльність в процесі роботи над проектом, виховує обов'язковість виконання завдань у визначені терміни, взаємодопомогу, рівність і свободу у висловленні думок, уміння відстоювати й захищати власні ідеї.

Визначальною особистістю у впровадженні проектного навчання в освітньо-виховному процесі є педагог. Але його функція змінюється: з носія знань та інформації вихователь стає організатором спільної діяльності, консультантом, порадником і другом у виконанні намічених завдань. Необхідно також змінити взаємини вихователя та дітей — відійти від авторитарного і перейти до демократичного стилю спілкування: співпраці, партнерства, за якого дитина зможе висловлювати свою думку, самостій­но прийматиме рішення й діятиме.

Навчання на основі методу проекту характеризується як високий рівень педагогічної діяльності, до якого висувають особливі вимоги: наявність соціально значущої проблеми (інформаційної, дослідницької, практичної), пла­нування дій із розв'язання певної проблеми, поетапне розроблення проекту, пошук інформації, одержання результатів у процесі роботи над проектом.

Вибір теми проекту залежить від наявності проблеми, яку хочуть розв'язати, щоб поліпшити роботу з певного питання. Робота над проектом передбачає:

  • усвідомлення мети;
  • обґрунтування вибору проблеми;
  • вироблення алгоритму роботи над проектом;
  • роботу з реалізація плану;
  • підбиття підсумків.

Керівник, який використовує у своїй практиці метод проектів, має:

  • створити мотивацію;
  • сформувати освітнє середовище;
  • визначити, чого мають навчитися діти в результаті роботи;
  • уміти використати прості приклади для пояснення складних явищ;
  • представляти можливі способи презентації ситуацій для осмислення проблеми дослідження;
  • організувати роботу ( у малих групах, індивідуально);
  • володіти способами організації обговорення в групах методів дослідження, висування гіпотез, аргументування висновків тощо;
  • консультувати (за методом підказок);
  • мати критерії об’єктивного оцінювання.

Американські педагоги цілком вірно визнають, що метод проектів можна застосовувати навіть у роботі з малими дітьми. Правда, за дошкільного віку діти не здатні ще планувати своєї роботи, але здатні до праці як такої. Головний зміст життя дошкільника — гра. Але, разом з тим, за дошкільного віку найлегше надати педагогічному процесові суцільного характеру, органічно зв'язуючи в ньому всі його складові, і в тім числі — розвиток дитячого інтелекту. Найлегше також у цьому віці пристосовувати організацію виховання до дитячих інтересів, бо вони, з одного боку, дуже елементар­ні, а з другого - порівняно легко піддаються вивченню. Оскільки робота менш властива дошкільникам, ніж дітям старшого віку, то, навчаючи їх, можна використовувати ігри. При цьому дуже зручно використати способи, властиві методу проектів. Особливо широке поле для застосування їх дають всякі будівничі ігри. Їх можна організувати так, що дитина, з одного боку, привчатиметься до здійснення поставленої перед собою мети, а з другого — набуватиме потрібні для неї знання.

Але дошкільник здатний і до певної корисної роботи. Отже, і ці здатності можна використати під час навчання дітей, застосовуючи при цьому засоби, що характеризують метод проектів.

Оскільки цінність методу проектів у тім, що він привчає дітей до планової систематичної роботи, то, виховуючи дослідників, варто особливу увагу звернути на те, щоб діти доводили свої наміри в іграх і особливо і праці, до кінця. Для цього потрібен певний добір ігор та занять. Вони повинні цілком відповідати інтересам та силам дітей. Не менше значення має й послідовність в поведінці дорослих, а особливо у вимогах щодо дітей. Розумний лад, організований за певним планом, привчає дітей до плановості та послідовності. Також доцільно звернути увагу на поступове збільшення часу для виконання окремих завдань. Через слабко розвинену увагу малі діти нездатні тривалий час зосереджуватися на якомусь одному завданні. Отже, вміло добираючи завдання з таким розрахунком, щоб поступово збільшувався час для їх виконання, можна розвинути в дітей здатність зосереджувати увагу до праці.

Усі теми, пропоновані як проектні, мають бути посильні розумінню дитини. Що менша дитина, то простіший проект. Маленькі діти здатні виконувати тільки дуже нескладні проекти й розраховувати свою роботу на день, навіть лише на кілька годин. Дитина має бути зацікавлена в проекті.

А тепер замислимося, що таке дослідження для маленької дитини?

Це, насамперед, спостереження за життям, відкриття багатьох явищ, відо­мих дорослим, але не відомих конкретному маляті. Тут важливо не пропустити жодної активності дитини, жодної нової для неї навички, щоб не фіксувати на ній дитячої уваги, не перетворити її в проект із розробленням плану, обговоренням усіх деталей майбутньої роботи, з втіленням плану в життя, з перевіркою результату проекту.

Проект маляти починається, як правило, з однієї простої дії. Навколо першого кроку намотується клубок дослідницьких ситуацій. Яка проста дія? Наприклад, для найменших дошкільників це може бути таке: походи босоніж по пісочку — по мокрому, по сухому і гарячому, потім походити по травичці, згодом — по камінцях. Порівняй свої відчуття, опиши їх, розкажи, що ти відчув. Це — маленьке дослідження поверхні Землі. Ти робиш наступний крок, ще один, ще... і не помітив, як поринув у свої мікроспостереження. Одна проста дія на початку дає перший поворот колеса розвитку дослідницького мислення дитини, її спостереження починають жити, рухатися, взаємодіяти одне з одним. Виникають питання. Знаходяться від­повіді. Вона хоче довідатися про нове й таким способом захоплюється новими дослідженнями навколишнього життя.

Мета проектної технології — наповнення життя дитини сенсом, формування її осмисленої, цілеспрямованої продуктивної взаємодії зі світом людей, природи, техніки та різними галузями знань про довкілля, форму­вання культури поведінки у різних видах життєдіяльності. Значення і роль психолого-педагогічного проектування виховного про­цесу зумовлене тим, що воно слугує єднальною ланкою між теорією і практикою виховного процесу.

Особистісно-орієнтована проектна технологія базована на трьох основних позиціях:

  1. Прийняти кожну дитину такою, якою вона є, і полюбити її.
  2. Підтримати кожного вихованця в труднощах адаптації і розвитку. Допомогти відчути себе предметом зацікавленості та симпатії. Дати змогу пізнати насолоду спільної радості й прикрощів, співзвучності та співпереживання.

3. Пізнати сильні й слабкі сторони кожного вихованця, базуючись на знаннях про їхні вікові та індивідуальні особливості.

Проектна технологія :

  • Дає дитині змогу стати суб'єктом (активним учасником) навчально-виховного процесу, а отже, і власного розвитку.
  • Сприяє створенню таких психолого-педагогічних умов, за яких спокій­на, розкомплексована дитина прагне в чомусь виявити себе з кращого боку.

• Враховує дитячі інтереси і потреби, їхній досвід та рівень знань, умінь і навичок у різних видах діяльності.

Щоб технологія запрацювала, необхідно дібрати такі форми роботи з дітьми, які б дали малюкам:

  1. Право вибрати: назву, місце, час, мету спільного проекту.
  2. Змогу:
  • самостійно відшукати партнерів і засоби, необхідні для реалізації проекту;
  • випробувати свої сили, зіставивши їх із бажаннями;
  • практично застосувати набуті знання й навички не колись, у далекому майбутньому, а сьогодні, що є запорукою їхнього успішного засвоєння;
  • реалізувати природне прагнення активно виявляти своє ставлення до предмета розмови.

Враховуючи вище сказане ми спробували створювати проекти під час використання казкотерапії. в навчально-виховній роботі з дошкільниками, дотримуючись його етапів:

І. Мотиваційний

Гасло: Можна все зробити, якщо захотіти.

Мета: викликати у дітей бажання створити спільний проект (задум); визна­чити завдання, зміст та форми діяльності, спрямовані на його реалізацію.

ІІ. Інформаційний

На цьому етапі триває збагачення знань дітей, розширення, поглиблення та надання їм нової інформації. Інформаційний етап триває доти, поки діти не набудуть достатнього рівня знань і будуть готові до репро­дуктивного етапу.

Гасло: Не кажи "не вмію", а кажи — "навчуся".

Мета: сформувати систему знань, умінь, навичок, необхідних для реалізації спільного проекту, проявів творчості й фантазії.

ІІІ. Репродуктивний

На цьому етапі застосовують усі знання, що діти набули впродовж попереднього інформаційного етапу. Знання відтворюють на практиці.

Гасло: Це ж просто! У тебе вийде.

Мета: дати вихованцям змогу не колись, у далекому майбутньому, а сьогодні практично застосовувати набуті на інформаційному етапі знання, вміння і навички, добираючи серед них необхідні для вирішення нових, нестандартних ситуацій, що виникають у процесі реалізації цього спільно­го проекту.

IV. Узагальнення, аналіз і систематизація отриманих знань

На цьому етапі проводять контрольні (комплексні) заняття або інші форми діяльності, до яких включено найважливіший зміст знань та нави­чок, що пов'язані з тематикою усього циклу з реалізації творчого спіль­ного задуму.

Гасло: Мудрим ніхто не народивсь, а навчився.

Мета: узагальнити і систематизувати знання, вміння і навички, що їх набули діти впродовж попередніх етапів.

V. Творчий етап

Він є найважливішим серед усіх інших етапів взаємодії дорослих та дітей і має специфічні завдання для дорослих — навчитися бути «співзвучним» творчій атмосфері групи дітей, навчитися не лише керувати, а насам­перед, підтримувати активність інших, сприяти свідомому виборові дітьми культурних, змістовно наповнених форм творчої взаємодії.

Гасло: Не бійся мріяти і фантазувати.

Мета: реалізувати спільний творчий задум, до якого готувалися на чо­тирьох попередніх етапах. Наповнити процес його втілення спалахом позитивних емоцій. Придумувати, творити у процесі різних видів діяльності

VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап

На цьому етапі відбувається "подорож у часі" в зворотному порядку. Основне завдання — сформувати у дитини вміння оцінювати саму себе, свої досягнення, надбання, діяльність упродовж розгортання задуму, а також вміння бачити і цінувати інших людей, своїх однолітків, формування ціннісного ставлення до спільної взаємодії з людьми.

Гасло: Помічаємо і радіємо найменшим успіхам кожного.

Мета: усвідомити набутий за попередніх п'ять етапів досвід; порадіти своїм і чужим успіхам.

Не слід забувати про особливості роботи за технологією

  1. Педагог має створити таку мотивацію, що "вмикала" б внутрішню активність кожної дитини ("Я хочу...").
  2. Добір такого "сюрпризного" моменту, який би заінтригував дітей,
  3. Викликав підвищений інтерес. Педагогічний процес не має протікати монотонно.
  4. Створення "дерева бажань".
  5. Педагогові доцільно заготувати низку фраз для адекватної реакції різні делікатні випадки:
  • Це цікава думка, але чи стосується вона теми нашої розмови?
  • Я залюбки вислухаю тебе після заняття.
  • Давайте повернемося до теми (предмету) нашої розмови.
  • Ти розкажеш мені на вушко (на вулиці).
  1. Формулювати короткі запитання, що стимулюватимуть розгорнуту відповідь і спрямовуватимуть думки та зусилля дітей у потрібне русло. Наприклад:

  • За яких умов можна це зробити?
  • Яким ви це уявляєте?
  • Як реалізувати задум Андрія?
  • Як інакше можна розв'язати цю проблему?
  • Чим цікава Наталина пропозиція?
  • Що буде, якщо?..
  • Що необхідно для впровадження Олексієвої ідеї?
  • Ваша думка про пропозицію Максима.
  • Як вам мій задум?
  1. Педагог має запам'ятати такі правила: не дублювати, не засуджува­ти, не критикувати, не коментувати, не ігнорувати жодного висловлювання дитини.

При умові дотримання всіх вимог малят захопить ідея проекту та його реалізація. (Додаток 1). Активну участь будуть брати не лише діти, але цією ідеєю захопляться і батьки.

Своїми надбаннями ми поділилися з педагогами дошкільних закладів міста під час методичного об’єднання «Казкотерапія як інструмент психолога і педагога» (Додаток 2), майстер-класу «Вчимо творчо взаємодіяти» (Додаток 3) та під час виїзного семінару для педагогів-дошкільників міста Тальне «Упровадження інформаційних технологій в дошкільну освіту», де показали форми роботи з дітьми з використанням казкотерапії, мультимедійної системи та практичної роботи старших дошкільників на персональному комп’ютері, де вони не лише виконували різні завдання, але самі створювали мультфільми за власним задумом.

Сподіваємось, що наш досвід допоможе вихователям організувати й провести справді цікаві й корисні заняття, розвинувши в дітях потребу спілкування з давнім і надзвичайно пре­красним жанром літературної творчості — казкою.

У наш час усе більшої популярності набуває такий напрям педагогічної науки як артпедагогіка, що передбачає залучення дітей до різних видів діяльності (слухання музики, малювання, ліплення, танці тощо). Сутність артпедагогіки полягає, перед усім, у тому, що вона впливає на морально-етичні, естетичні та комунікативно-рефлексивні основи особистості і сприяє формуванню у дитини навичок соціальної поведінки за допомогою мистецтва. Окрім того, артпедагогіка допомагає малечі долати власні психологічні труднощі, відновлювати емоційну рівновагу, перемикатися з негативних переживань на позитивні почуття і думки. Отже, вихователі дошкільного закладу «Сонечко», застосовуючи різні артпедагогічні техніки, отримують чудові можливості в навчанні, вихованні й загальному розвитку дошкільників. Одним з найпопулярніших і цікавих напрямів артпедагогіки у нашій роботі ми сьогодні поділилися з Вами. Це наш найулюбленіший напрямок – казкотерапія, яка дозволяє працювати педагогу з дітьми через казку, розвивати їхні творчі здібності, дбати про здоров’я та особистісний розвиток підростаючого покоління. Досвід роботи колективу узагальнено в методичному доробку «Проектні технології в артпедагогіці» та посібнику «Здоров’язбережувальний простір творчої дитини» (Додаток 4).

Використані джерела інформації:

  1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Міністерство освіти і науки України, Акад. пед. наук України; наук. ред.. та упоряд. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2008.
  2. Інновації в довкіллі. Програми, технології, проекти, ідеї, досвід: Посібник на допомогу дошкільним працівникам / Авт.-упор.: Л.В.Калуська, М.В.Отрощенко. – Мандрівець, 2010.
  3. Зазуліна Л. В. Педагогічні проекти: Науково-методичний посібник. — Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2006
  4. Казкотерапія як засіб розвитку дошкільнят / Л.Л.Шалімова. – Х. : Видавництво «Ранок», 2012.
  5. Казкотерапія в роботі з дошкільниками / Упор. Шик Л.А., Гаркуша Г.В., Тур Л.В., Рудик О.А. – Х.: Видавництво група «Основа», 2012.
  6. Каратаєва М. Впроваджуємо проектну технологію // Дитячий садок. – 2004.- № 7.
  7. Метод проектів у розвитку якості дошкільної освіти /Упоряд.: Г.Ю.Кравченко, Н.Ф.Кугуєнко. – Х.: Видавництво «Ранок», 2013.
  8. Проектна діяльність ДНЗ // Дитячий садок. – 2005. - № 16.
  9. Проектні технології у дошкільному навчальному закладі / Упоряд. Буракова Ю.Д. – Х. : Вид. група «Основа», 2009.
Джерело: Острів знань
Автор: Коваль В.І., завідуюча ДНЗ «Сонечко», Брежко З.О., вихователь-методист ДНЗ «Сонечко»

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна